Випуск №321
Папабілі: хто може стати наступним Папою Римським
___________________________________________________________
Папабі́ль (букв. «здатний бути Папою») — неофіційний італійський термін, який ввели ватиканологи, щоб позначати кардинала, який вважається ймовірним або можливим кандидатом на обрання Папою Римським. Форма множини — папабілі.
Доброго ранку! Минулого разу ми обіцяли Тобі, солодашко, що сьогодні буде спеціальний випуск, але щось пішло не так. Спеціальний випуск чекай трохи згодом у травні. Насправді був ризик, що сьогодні взагалі могло не скластися з новим випуском «Допіо». Ми вже розповідали Тобі, що для того, аби випускати подкасти від Sebto, наша команда також паралельно ще надає послуги продакшену — створює подкасти для інших. У травні маємо один дуже насичений комерційний проєкт, тож long story short: ми не встигаємо. Потужності заводу не стягують необхідних об’ємів роботи.
Спершу ми думали взяти 2 тижні канікул, але зрештою зупинилися на більш компромісному варіанті, щоб не залишати тебе без улюбленого подкасту. Наступного тижня випуски «Ранкового допіо» будуть дещо коротшими. І якщо ми геть не будемо встигати, то якийсь із них таки доведеться пропустити. Але не будемо Тебе передчасно лякати, слідкуй за нашими соцмережами, щоб бути в курсі справ. Перед тим, як переходити до основної теми, згадаємо про те, що у середу вийшов другий випуск подкасту «Секція». Це наш новий подкаст з історіями про українських лікарів та лікарок, які на зламі 19-20 століть були також політичними та громадськими діячами, займалися творчістю і наукою. Пам’ятаєш зі школи гуморески Степана Руданського? А ти знаєш, що він був лікарем?
У нашій команді більшість знала його саме за творчість і навіть не здогадувалася про медичний фах. Руданський працював у Криму, там він і похований. Про Крим та недооцінену спадщину Степана слухай у другому випуску подкасту «Секція» на будь-якій зручній платформі.
Папабілі: фаворити на Святий Престол
Ну а тепер — до сьогоднішньої основної теми. 7-го травня у Ватикані має розпочатися конклав — та сама закрита церемонія, на якій кардинали обирають нового Папу Римського.
Попри те, що конклав — це місце тиші, молитви та символів, CBS News, наприклад, називає його «референдумом щодо спадщини Папи Франциска». Пам’ятаєш, у минулому випуску ми згадували, що 80% кардиналів, які голосуватимуть цього разу, — це люди, яких призначив покійний Франциск? Вони ніколи не брали участі у конклаві і походять з різних куточків світу. Як зазначає BBC, це вперше в історії, коли європейці становитимуть менш ніж половину виборців глави Католицької церкви.
І це аж ніяк не означає, що на конклаві оберуть «другого Франциска». Як пише The New York Times, сам Папа призначав кардиналами як реформаторів, так і традиціоналістів, тому «розклеїти таблички, хто з них ліберал, а хто консерватор, складно навіть для самого Ватикану». І хоча сам Франциск упродовж понтифікату просував більш відкриту і людяну риторику, частина призначених ним єпископів з Глобального Півдня залишається вкрай консервативною. Це особливо гостро виявляється в питаннях моралі, сексуальності та ролі жінок у Церкві.Ну а тепер про папабілі. Саме так називають кардиналів, яких вважають найімовірнішими кандидатами на Святий престол. Розпочнемо з 70-річного ватиканського дипломата П’єтро Пароліна. Він є держсекретарем Ватикану, себто фактично «прем’єр-міністром» Святого Престолу. Паролін обіймає цю посаду з 2013-го року і був одним із найближчих соратників Франциска. The Guardian стверджує, що саме Паролін був ключовим архітектором угоди між Ватиканом і Китаєм у 2018-му році. Згідно з нею, Папа отримав право остаточного схвалення кандидатур єпископів у Китаї, але погодився визнавати частину ієрархів, призначених без узгодження з Ватиканом. Критики назвали угоду «зрадою підпільної церкви» і поступкою комуністичному режиму. Попри це, Паролін захищав домовленість як «неідеальну, але потрібну».
BBC називає його одним з можливих фаворитів, але нагадує італійське прислів’я: «Хто входить у конклав як Папа — виходить з нього кардиналом».
Кардинал Паролін — дипломат і прагматик, знає зсередини Римську курію (центральний виконавчий орган Церкви), але ніколи не мав реального пастирського досвіду. За даними New York Times, він вільно володіє англійською, французькою, іспанською та італійською. Його вважають обережним центристом. І це може бути як його перевагою, так і слабкістю.
Кардинал Паролін посів одну з найчіткіших позицій на підтримку України. Він прямо визнавав Росію агресором і підкреслював право України на оборону. У травні 2022-го року Паролін, посилаючись на католицьке вчення про «справедливу війну», заявив, що постачання зброї Україні для захисту від російської агресії є морально прийнятним. Він наголосив, що таке постачання повинно відповідати принципам пропорційності, щоб оборона не спричинила більше зла, ніж сама агресія. Паролін неодноразово висловлював солідарність з Україною і приїжджав до нас із офіційним візитом. Він наголошував, що мир має бути справедливим і не нав’язаним Україні ззовні. В інтерв’ю La Repubblica цього квітня кардинал застеріг, цитуємо: «Лише самі українці можуть вирішити, про що вони готові домовлятися або, можливо, чим поступитися».
Kyiv Independent пишуть, що у Колегії кардиналів така репутація може мати подвійний ефект. З одного боку, багато хто цінує моральну чіткість Пароліна та його відданість принципам справедливості. З іншого боку, частина кардиналів, особливо з країн, де цінується традиційний ватиканський нейтралітет, могла б остерігатися, що настільки відверта позиція щодо війни ускладнить дипломатичну роль Папи як потенційного посередника. Наступний кандидат — 67-річний Луїс Антоніо Таґле. Колишній архієпископ Маніли, столиці Філіппін, нині — один з керівників Ватиканської місійної служби. Таґле давно фігурує серед можливих наступників Франциска. Його, власне, називають «Азійським Франциском» через співчутливу риторику, відкритість до мігрантів та фокус на соціальній справедливості.
Таґле виступає проти абортів і евтаназії, але водночас закликає Церкву «переглянути суворість» у ставленні до гомосексуальних людей, розлучених та матерів-одиначок. Його досвід, емпатія та глобальне бачення додають йому шансів, але молодий вік і близькість до Франциска можуть налякати консерваторів.
На початку повномасштабного вторгнення Таґле очолював католицьку благодійну конфедерацію Caritas. Під його керівництвом надали підтримку приблизно 160 тисячам людей в Україні та українським біженцям за кордоном. При цьому кардинал уникав конкретних політичних оцінок Росії як агресора, обмежуючись абстрактними формулюваннями про страждання і необхідність миру.Ще один італієць у списку — Маттео Дзуппі. Він — Президент конференції єпископів Італії та колишній архієпископ Болоньї. Кардиналу 69 років. Він відомий своєю «вуличною» пастирською практикою та належністю до спільноти Сант’Еджидіо, яка займається медіацією в конфліктах і допомогою бідним. Про цю спільноту ми ще згадаємо трішки пізніше.
Франциск призначив Дзуппі спеціальним посланником Ватикану з питань війни в Україні. Він відвідував і Москву, і Київ. Основна місія Дзуппі — гуманітарні питання, зокрема, звільнення українських дітей, депортованих до РФ, обмін полоненими та так звана «деескалація напруги».
Кардинал публічно акцентує на необхідності якнайшвидшого миру. Він також наголошує на глобальних наслідках війни, водночас уникаючи різких політичних оцінок і прямих звинувачень. Наприклад, замість того щоб публічно назвати Росію агресором, Дзуппі говорить узагальнено про «жертв і агресорів». Імовірно, така обережність пов’язана з його роллю посередника.
Представники Української Церкви відзначають, що спільнота Сант’Еджидіо (Святого Егідія), до якої належить Дзуппі, близька з Московським патріархатом. Kyiv Independent наводить коментар історика Анатолія Бабинського, який стверджує, що ця спільнота «не квапиться називати Росію агресором і закликає Україну до ненасильницького опору».
The Guardian зазначає, що Дзуппі відкрито підтримує більш толерантну пастирську лінію щодо ЛГБТК+ людей і закликає Церкву не відвертатися від «тих, хто на марґінесі». Серед його мінусів називають ті ж самі, що й у Таґле: молодість (за ватиканськими мірками) і надмірна близькість до курсу Франциска.А ось наступний кандидат, попри теплі взаємини із Франциском, може стати фаворитом радше противників реформ. Фрідолін Амбонґо, 65-річний кардинал із Демократичної республіки Конґо. Він — архієпископ Кіншаси, лідер єпископату Африки та один із найвпливовіших церковників континенту; активно виступає проти бідності, корупції та переслідувань, і водночас є вкрай консервативним у моральних питаннях.
У 2023-му він відкрито розкритикував рішення Ватикану дозволити благословення одностатевих пар. Саме він очолив заяву, в якій єпископи Африки одностайно відкинули документ Fiducia Supplicans. Це ватиканська інструкція, що дозволяє благословляти одностатеві пари поза контекстом шлюбу. Єпископи висловили думку про те, що такий крок суперечить культурним та моральним нормам більшості африканських суспільств. І ще один італієць! П’єрбаттіста Піццабалла — латинський патріарх Єрусалиму, висвячений Папою Франциском у кардинали 2 роки тому. Він провів більшість свого життя на Близькому Сході, розмовляє арабською, добре орієнтується в конфліктах регіону. NYT називає його «інтернаціональним» і таким, що перебуває «поза ватиканською політикою». The Guardian згадує, що після нападу ХАМАСу на Ізраїль у 2023-му році Піццабалла навіть запропонував себе в обмін на дітей, захоплених у заручники.
Різні медіа відзначають, що досвід, емпатія та дипломатичність можуть зробити цього кардинала несподіваним фаворитом. Але він — один з наймолодших кардиналів (Піццабаллі всього 60 років), тож частина виборців може вважати, що ще не час. Ще одним претендентом на Святий престол є угорець Петер Ердо, 72-річний архієпископ Будапешта, фахівець із канонічного права і колишній голова Ради єпископських конференцій Європи. Він був передовим претендентом на папство ще у 2013-му, а нині знову фігурує серед ключових імен. Кардинал Ердо є представником консервативного крила Церкви. Він прихильник традиційного вчення і критик ідеї допуску розлучених до причастя.
NYT зазначає, що угорець має добрі зв’язки з африканськими єпископами, часто відвідує міжрелігійні події і виступає проти прийому мігрантів. Його поважають за дипломатичність та ерудицію: він володіє шістьма мовами та написав кілька богословських книг.
У 2021-му Ердо організував у Будапешті масштабний Євхаристійний конгрес, куди приїздив Франциск. З Папою в угорського кардинала були досить стабільні, хоча й обережні взаємини. Попри те, що Ердо дотримується традиційних поглядів, він, на відміну від інших консерваторів, ніколи відкрито не критикував Франциска.
Радіо Свобода пише, що чи не найбільше запитань виникає про зв’язки Ердо з Віктором Орбаном. І хоча кардинал ніколи відкрито не підтримував партію «Фідес», а іноді критикував уряд (наприклад, за націоналізацію клінік ЕКЗ), він також не засудив закон проти безхатченків, який фактично заборонив бездомність у публічному просторі. Також Ердо називав прийом мігрантів «формою сприяння торгівлі людьми».
Щодо війни в Україні, то Ердо уникав публічної критики на адресу Росії чи угорської політики, натомість говорив про необхідність примирення.
Давно у списку потенційних Пап фігурує і кардинал Петер Тарксон, гітарист і колишній фанк-музикант з Гани. Він був першим ганійцем, якого піднесли до кардинальського сану. Це сталося ще за часів Івана Павла ІІ. Сьогодні Тарксону — 75. Його, як і угорця Ердо, у 2013-му році букмекерські контори вважали одним з фаворитів на престол. Сам Тарксон у розмові з журналістами визнавав, далі — цитата: «Я не певен, що хтось насправді хоче стати Папою».
Ганієць раніше виступав проти криміналізації гомосексуальності в Африці, хоча загалом він дотримується консервативних поглядів на шлюб і священство. Його перевага — досвід у соціальній доктрині Церкви, включеність у теми клімату, бідності та глобальної нерівності. Але, як пише Associated Press, сам Тарксон не раз натякав, що не вважає себе серйозним кандидатом.Залишмося на трішки на африканському континенті. Ще один папабіль — це кардинал Робер Сара з Гвінеї. 79-річний улюбленець традиціоналістів. Сара очолював ватиканську конгрегацію з питань літургії, підтримує традиційну месу, виступає проти так званої «ґендерної ідеології» і вважає, що Церква повинна жорстко дотримуватися доктрини.
У 2020-му він спільно з Бенедиктом XVI видав книгу, яка захищала целібат у священстві. Це було саме в той момент, коли Франциск розмірковував над відповідними реформами. Дехто сприйняв цю публікацію як спробу виступити проти чинного Папи. Associated Press пише, що навіть прихильники гвінейця визнають, що хоча його кандидатура досі у списках фаворитів, епізод з книгою суттєво зменшив його шанси на понтифікат. Не можемо цьому не тішитися. Ти зараз до нас також доєднаєшся. Після 2022-го року кардинал Сара фактично ніяк не висловлювався щодо російського вторгнення в Україну, але ось Kyiv Independent звернув увагу на його риторику кількома роками раніше.
Кардинал Сара неодноразово висловлював захоплення духовним відродженням Росії. У своїй книзі «Вечір близький, і день уже майже настав» у 2019-му році він написав: «У Росії Православна Церква значною мірою відновила свою роль моральної основи суспільства (як до 1917-го року). Це викликає політичний опір, а також глибоку ненависть з боку постхристиянських еліт Заходу – не лише щодо Росії, а й до Російської Православної Церкви і ширше до всього православного християнства». Себто гвінеєць бачить Росію як оплот традиційних християнських цінностей на противагу секуляризованому Заходу. Також не можемо не додати, що раніше кардинал Сара різко критикував дії, спрямовані проти впливу Московського патріархату в Україні. Ще один з фаворитів — американець Роберт Прево. Він — префект Дикастерії, відомства, у справах єпископів, себто очільник органу, який призначає єпископів у всьому світі. Народився кардинал Прево в Чикаго, але багато років провів місіонером у Перу. Саме там він згодом очолював архієпархію Чиклайо.
Два роки тому Франциск запросив Прево до Риму, і відтоді американський кардинал — одна з ключових фігур у призначеннях нового покоління єпископів. Його називають реформатором, але вказують на три фактори, які можуть завадити Прево стати Папою: молодий вік за ватиканськими мірками (йому 69 років), американське походження (що може створити політичні ризики), а також давні звинувачення у приховуванні випадків сексуального насильства в його перуанській єпархії. Сам Прево і дієцезія це заперечують.
На рік молодший за Прево — Маріо Грек із Мальти, генеральний секретар Синоду єпископів. Він — людина, яка відповідала за реформу церковного управління. Папа Франциск називав її «найглибшою трансформацією Церкви за десятиліття». The Guardian відзначає, що Грек колись мав репутацію традиціоналіста, але з приходом Франциска почав змінювати свої погляди. Тепер він просуває більш інклюзивний підхід до прийняття рішень у Церкві, наголошує, що вірян треба консультувати і слухати. Грека вважають поступовим реформатором: мальтієць підтримав ідею дияконис і закликав змінити стиль комунікації Церкви.
Окрім основних претендентів, у різних медіа згадують ще кількох можливих, хоча менш імовірних кандидатів. Серед них — француз Жан-Марк Авелін, архієпископ Марселя, відкритий до діалогу з мусульманами і юдеями. Але The Guardian зазначає, що Авелін не володіє вільно італійською, що аж ніяк не свідчить про діалог з Ватиканом, де італійська — мова внутрішньої комунікації. У Римській курії Папа щодня має взаємодіяти з очільниками дикастерій, готувати документи, проводити зустрічі й наради. Більшість адміністративних і неформальних обговорень там провадиться саме італійською. Тому недостатнє володіння цією мовою може сприйматися як обмеження у здатності ефективно керувати Церквою, особливо з огляду на складну бюрократичну систему Ватикану. Це не юридична вимога, радше неформальний, але вагомий бар’єр для деяких виборців на конклаві.
Серед інших кандидатів:
- Швед Андерш Арбореліус — перший кардинал зі Скандинавії, колишній лютеранин, який закликає до інтеграції мігрантів, але має традиційні погляди на шлюб.
- Канаду представляє єзуїт Майкл Церні. У минулому він був місіонером в Африці, нині ж очолює ватиканську дикастерію з питань людського розвитку.
- Згадують також і про португальського поета й богослова Хосе Толентіно де Мендонса. Його називають інтелектуалом із сучасними поглядами, але, на думку багатьох кардиналів, португалець надто молодий. Йому лише 59.
А ось останній папабіль, про кого ми сьогодні згадаємо, навпаки досягнув граничного віку для участі у конклаві. 80-річний Крістоф Шонборн з Австрії, колишній соратник Бенедикта XVI. Архієпископ Відня, знаний богослов, один із редакторів Катехизму — офіційного збірника основ віровчення.
