Випуск №180
Вибори в Словаччині, історія шатдавнів у США, звільнення спікера Палати представників
Харчовий шум (food noise) — постійні думки про їжу, які виникають у деяких людей, коли вони намагаються схуднути.
У Словаччині поліція оштрафувала власника автомобіля, за кермом якого був собака. Саме задля таких новин з усього світу майже два роки тому ми почали робити «Ранкове допіо», але не задалося. Тому ми ведемо лік обвинуваченням Трампа, уявляємо, за яких обставин курить Джорджа Мелоні, і знаємо, скільки коштує одяг доньки Кім Чен Ина. Доброго ранку! Сьогодні про собаку за кермом у Словаччині також не задасться. Мусимо розповідати про результати виборів у цій, сусідній до нас, країні. Але історію про пса-водія ми розповіли в Телеграм-каналі Sebto Media. Заходь почитати.
На жаль, він повернувся
«Здогадайтеся, хто повернувся!», — радів у неділю в Твіттері Віктор Орбан. І Ти, солодашко, можеш не здогадуватися, хто повернувся, але не можеш не здогадуватися, що від такого нікчеми, як Орбан, нічого доброго очікувати не варто. На парламентських виборах у Словаччині перемогла партія SMER-SD (Курс — соціал-демократія), яку очолює приятель угорського прем’єр-міністра Роберт Фіцо, який є не менш нікчемним за Орбана.
Роберт Фіцо був прем’єр-міністром Словаччини двічі. У 2018 році він пішов у відставку після масових протестів. Тоді вбили журналіста-розслідувача корупції Яна Кучяка. Словацьке суспільство зреагувало миттєво. Про ті події ми вже розповідали у Допіо. Шукай 142 випуск від 12 травня.
Минулого року Роберта Фіцо звинувачували в керівництві «злочинною організацією», яка контролювала поліцію. Справу закрили через суперечності, а Фіцо все, звичайно ж, заперечує.
Його колишній близький соратник стверджує, що головна мета повернення до влади — уникнути переслідувань. Медіа дуже часто називають політика «проросійським». Він ці звинувачення заперечує, але чи спростовує? Як неочікувано!
Фіцо обіцяв, що якщо SMER увійдуть до уряду, то Словаччина не надішле Україні жодного боєприпасу. Попередній уряд вже передав нам усі свої 13 винищувачів Міг-29, систему протиповітряної оборони С-300. Можливо, в них вже і не особливо є щось, чим можна було б з нами поділитися, але словацькі заводи зараз реалізовують контракти з Україною.
Ще серед заяв Фіцо є, наприклад, така: війну в Україні розпочали «українські нацисти та фашисти», а єдиний спосіб її зупинити — мирні переговори.
Якщо SMER сформує коаліцію, Фіцо втретє стане прем’єр-міністром. На жаль, шанси у нього високі, хоч і залізних гарантій немає. Партія набрала майже 23% голосів і може об’єднатися з «Голосом». Не нашим, словацьким.
Ця політична сила сама родом зі SMER, відкололася від неї у 2020. Засновником «Голосу» є Петер Пеллегріні. Він був прем’єр-міністром Словаччини з 2018 по 2020 рік. А раніше політик був головою парламенту, міністром освіти та заступником Фіцо. Як і останнього, Пеллегріні звинувачували в корупції та перевищенні повноважень. Він не займав проросійських позицій, але приєднався до Фіцо у 2021 році, щоб виступити проти оборонної угоди зі США. Партія «Голос» набрала майже 15% голосів та посіла третє місце на виборах.
Якщо раптом з цією політсилою Фіцо не запартнериться, то він має ще один варіант. Крайня права проросійська «Словацька національна партія». У них 5%. Її лідер Андрій Данко у 2019 році, після зустрічі з Лавровим, міністром закордонних справ росії, сказав, що схиляється перед усім, що робить Лавров у міжнародних відносинах.
Про світлу пляму в цьому мороку словацьких виборів. На другому місці за результатами голосування — ліберальна партія «Прогресивна Словаччина». У них майже 18% голосів і дуже приємний лідер.
Загалом 7 партій подолали 5-відсотковий бар’єр. Всі вони різні: від лібертаріанців до екстремістсько правих. Тепер розпочнеться процес формування коаліції. Кому це вдасться зробити, той формуватиме уряд. Ми ж тримаємо кулаки, очевидно, за «Прогресивну Словаччину».
Усі матеріали, що ми читали про вибори у Словаччині, містять згадки про сильний російський сентимент значної частини словацького суспільства. Домінка Гайду з аналітичного центру Globsec пояснює, що сучасна словацька ідентичність має багато залишків панслов’янських ідей 19 століття, які зображували росію як захисницю і покровительку. І сьогодні багато словаків вважають, що «росія — це великий гравець, а ми бідні, маленькі словаки, і ми повинні робити те, що вони говорять, тому що вони такі великі, і ми нічого не можемо зробити».
Дослідження Globsec виявило суспільні настрої, які є типовими для багатьох країн, де також присутній подібний проросійський сентимент. Зокрема, недовіра до інституцій, але віра в теорії змови та глибоко вкорінена антипатія до Сполучених Штатів Америки. Хоча 40% словаків погоджуються, що росія несе першочергову відповідальність за війну в Україні, 51% вважає, що або Захід спровокував росію, або Україна. Як, на думку словацького суспільства, Україна могла спровокувати росію? Так званим «пригнобленням російськомовних». 66% погоджуються з твердженням, що «США втягують Словаччину у війну з росією, тому що отримують від цього вигоду». Лише 48% погодилися, що ліберальна демократія, заснована на рівності, правах людини та верховенстві права, є чимось хорошим для країни.
Судячи зі заяв президентки країни Зузани Чапутової за поширення такої атмосфери ворожості до західних цінностей відповідальний саме Роберт Фіцо. Політикиня навіть подала проти нього позов до суду. Дуже схоже все до того, що зараз відбувається в Польщі. Пам’ятаєш, у минулому випуску ми говорили, що мова ворожнечі переростає у фізичне насильство? Словацька президентка отримувала погрози вбивства від прихильників Фіцо. Коли її термін на посаді закінчиться, Чапутова заявила, що не буде балотуватися на переобрання через ворожнечу та особисті напади, яких в останні місяці зазнали вона та її родина.
Зузана Чапутова звинуватила Фіцо та його партію в розпалюванні ненависті до неї через необґрунтовані заяви, що вона є агенткою Вашингтона або американського фінансиста та філантропа Джорджа Сороса. Нічого нового.
З нового те, що коли ми вже записуємо цей випуск, стало відомо, що пані Чапутова виступила проти надання Україні нового пакету військової допомоги. Пояснила це тим, що на парламентських виборах виборці проголосували за партію, яка дотримується такої позиції. Дуже дивно, що президентка дбає про виборців Фіцо, але забула про своїх, які голосували за неї, як за прогресивну політикиню.
З історії шатдавнів
А ось у США вперше в історії звільнили спікера Палати представників. Ми бачили інтерес спільноти до цієї теми і пообіцяли в чаті, що візьмемо її в Допіо.
Для того, щоб зрозуміти, чому Кевіна МакКарті відправили у відставку, спершу потрібно розібратися з тим, що таке «шатдавн». А ні. Навіть не так. Почнемо ми взагалі з бюджетного процесу у Сполучених Штатах. Якщо в Україні бюджетний рік співпадає з календарним, то там він починається 1 жовтня та закінчується 30 вересня. Перед початком кожного фінансового року Конгрес має прийняти законопроєкти про асигнування, які розподіляють фінансування для різних державних установ і програм. Якщо Конгрес не може погодити бюджет, то є два варіанти. Варіант перший — прийняття CR, продовжуючої резолюції. Це рішення тимчасової дії, яке приймає Конгрес для короткотермінового фінансування федерального уряду. Прийняття продовжуючої резолюції — це не прийняття бюджету, це захід, який дозволяє уникнути припинення роботи уряду.
Власне, припинення роботи уряду — це і є шатдавн. Якщо не вдається вчасно ні бюджет прийняти, ні хоча б продовжуючу резолюцію, то певні державні функції та послуги, що не мають критичного характеру, тимчасово не виконують або значно скорочуються, доки не буде досягнуто угоди щодо бюджету чи фінансування. Можливо, це речення звучить надто спокійно. Шатдавн — це жахливо.
Державні органи та установи не просто зачиняються, їхні працівники та працівниці йдуть в неоплачувану відпустку. Деякі найважливіші люди в цих закритих органах та установах повинні працювати без оплати, доки уряд знову не отримає фінансування. Шатдавни вже траплялися в американській історії. У минулі рази Конгрес, як правило, ухвалював законодавство про надання заробітної плати тим, чиї місця праці закривалися, після відновлення роботи уряду. Це, звісно, добре, але погодься, що ситуація дуже неприємна, бо вкрай невизначена.
Ми поцікавилися, скільки разів уряд США припиняв роботу. Виявилося, що не все так однозначно. Здавалося б, яке точне питання! Однак ми натрапили на дві цифри: 14 і 10. Погодься, різниця суттєва, але ми зрозуміли, чому так. Зараз спробуємо і Тобі пояснити.
До 1980 року федеральні органи, якщо бюджет не був вчасно прийнятим, здебільшого продовжували працювати, припускаючи, що Конгрес буде моторним у вирішенні фінансових питань. Але в 1980 і 1981 роках тодішній генеральний прокурор Бенджамін Чівілетті написав низку юридичних висновків, якими встановив, що урядові установи не мають повноважень продовжувати роботу під час розриву у фінансуванні. 20 листопада 1981 року президент Рональд Рейґан ініціював перше призупинення роботи уряду, коли наклав вето на законопроєкт про фінансування, оскільки вважав, що потрібно скоротити внутрішні витрати. У результаті 241 000 федеральних службовців призупинили роботу. Перший шатдавн тривав два повних дні.
Наступного року, у 1982, знову трапилося призупинення. І з цим роком пов’язані розбіжності у тому, як рахують кількість шатдавнів. 30 вересня Конгрес пропустив крайній термін ухвалення законопроєкту про державні витрати, хоча партії погодили всі його умови. The New York Times тоді повідомили, що дедлайн протермінували, оскільки і республіканці, і демократи мали дуже важливі події, які не хотіли пропускати. Перші були на барбекю в Білому домі, а другі мали фандрейзингову вечерю, на якій збирали кошти.
Оскільки тоді процедура шатдавна була ще дуже нова, то виникла плутанина. В Конгресі не думали, що уряду треба призупиняти роботу, натомість деякі органи встигли відправити своїх службовців додому.
Певні джерела, наприклад, CBS та Washington Post вважають, що у грудні 1982 року був ще один шатдавн, коли лідери Конгресу хотіли виділити кошти на створення робочих місць, а Рейґан був проти. Тож Демократична партія, яка мала контроль над Палатою представників, виступила проти виділення коштів на ракетно-ядерну програму.
Також розбіжності в підрахунку, пов’язані з 1983 та 1984. Як ми зрозуміли, тоді відбувалося несвоєчасне прийняття бюджету, але працівників та працівниць не відправляли у відпустку. Тож є різні трактування цих подій зокрема.
З 1984 вийшло взагалі дуже цікаво. Тоді було дві павзи у фінансуванні. Перша — з 30 вересня по 3 жовтня, друга — з 3 по 5 жовтня. Під час першої Конгрес і президент Рейґан запобігли припиненню роботи, ухваливши ту саму продовжуючу резолюцію, але потім знову пропустили термін ухвалення. Це призвело до короткої зупинки на пів дня, під час якої уряд відправив у відпустку близько 500 000 співробітників та співробітниць.
За президентства Рейґана шатдавн трапився знову у 1986. Дехто трактує, що і в 1987 він також трапився. Тоді Конгрес запобіг призупиненню роботи уряду, швидко прийнявши законопроєкт. З бюджетами 1986 та 1987 пов’язане скандальне фінансування контрас. Групи, яку завербувало ЦРУ для боротьби з соціалістичним урядом у Нікарагуа. Ми про це напишемо в Telegram-каналі Sebto.
Наступний шатдавн був у 1990 за президентства Буша-старшого. Його рішення підвищити податки розлютили конгресмена Ньюта Ґінгріча. Ґінгріч очолив повстання республіканців проти законопроєкту про фінансування. Це призвело до закриття національних парків і музеїв.
За президентства Білла Клінтона було два призупинення роботи уряду. Якщо раніше вони були дуже короткотерміновими, то у 1995 почали збільшувати свою тривалість. Спершу 5 днів у листопаді. 800 000 працівників та працівниць пішли у вимушену неоплачувану відпустку. Уже в грудні того ж року ситуація стала ще гіршою. 280 000 службовців призупинили роботу з 15 грудня 1995 до 6 січня 1996. 21 день!
Далі були майже 18 років спокою, а у 2013 — новий шатдавн. Демократи та республіканці ніяк не могли домовитися щодо фінансування Закону про доступне лікування, який Барак Обама підписав у 2010 році.
Президент і його колеги-демократи виступили проти вимог республіканців скасувати фінансування цього закону, і коли закінчився термін ухвалення бюджету, уряд відправив у відпустку на 16 днів 800 000 працівників та працівниць.
Найдовший шатдавн був за Трампа у 2018. Взагалі за його президентства їх було два. Спочатку на три дні в січні 2018. Тоді партії в Конгресі не могли дійти згоди щодо продовження програми, прийнятої у 2012, яка дозволяла людям без документів, які приїхали до Сполучених Штатів у дитинстві, залишатися в країні. У 2017 році адміністрація президента Дональда Трампа оголосила про план поступового припинення цієї програми. У січні 2018 демократи хотіли змусити республіканців продовжити її. Зрештою, щоб припинити шатдавн, республіканці погодилися повернутися до цього питання пізніше того ж року.
Наприкінці грудня 2018 розпочався новий шатдавн. Він тривав з 21 грудня до 25 січня 2019. Більше місяця. 800 000 людей пішли в неоплачувану відпустку. Цього разу суперечка щодо фінансування була пов’язана із запропонованим Трампом планом будівництва стіни вздовж кордону США з Мексикою.
Що зараз трапилося у Конгресі?
Екскурсію шатдавнами ми закінчили. Вітаємо Тебе, солодашко, у 2023 році. Цьогоріч вдалося уникнути призупинення роботи уряду США через прийняття продовжуючої резолюції на 45 днів. У них була година до дедлайну, але вони встигли. Ключовою фігурою в цьому був спікер Палати представників Кевін Маккарті, якого звільнили. Спікер Палати представників — це третя, після президента та віцепрезидентки, людина у США. Спікер визначає законодавчі пріоритети, вирішує, що виносити на розгляд, а що ні.
Журналіст Голосу Америки Остап Яриш пояснює, що ризик шатдавну виник через позицію республіканців-маґівців, послідовників Трампа, у Палаті представників. Вони не погоджувались на двопартійний проєкт бюджету від Сенату та на пропозиції спікера МакКарті, який також є республіканцем. Просто він з більш-менш адекватного крила. Маґівці, з-поміж іншого, категорично виступали проти включення до бюджету підтримки України.
Маккарті витратив тижні, щоб знайти шлях, який водночас дозволить запобігти шатдавну і захистить його від внутрішнього перевороту у Республіканській партії з боку озлобленого радикального крила. Не вдалося. МакКарті вирішив дати фінансування уряду і автоматично відкрити трампістам можливість усунути себе з посади. Зі всього, що ми прочитали, складається враження, що у політика був тривалий конфлікт з маґівцями. Зрештою вони не підтримували його обрання. Кандидатуру спікера затвердили лише з 15 разу. Ситуація з продовжуючою резолюцією стала фіналом.
Взагалі у них там така система прийняття рішення, що нам варто би було зробити окремий випуск про шатдавни. Ми просто не могли відразу передбачити об’ємів теми. Зараз спробуємо якось коротко.
Як ми розуміємо, продовжуючу резолюцію могла би прийняти фракція партії, яка має більшість у Палаті представників. МакКарті не зміг дійти жодного рішення зі своїми горе-колегами, тому виніс на голосування Палати законодавчий акт, який продовжив поточні державні витрати разом із допомогою у разі стихійних лих. Єдине важливе положення, якого хотіли демократи, але, яке не включили в цей закон, — це додаткова допомога Україні. Короткостроковий законопроєкт прийняли. Його підтримали всі демократи, крім одного. 90 республіканців виступили проти. Багато з них були принципово проти резолюції, вважаючи, що МакКарті не має пропонувати єдиний механізм для фінансування уряду, бо потрібні 12 окремих законопроєктів про асигнування.
Нам всім найбільше болить питання підтримки України. Ми вже бачили дописи про те, що все пропало. Не варто поспішати. Ще раз хочемо наголосити: продовжуюча резолюція — це тимчасовий захід. Є ще низка інших можливостей для Конгресу надати додаткове фінансування Україні, зокрема й через запит на додаткові асигнування або додавши його до майбутнього основного закону. Чи буде це легко? Не буде. Ситуація, що склалася зараз, підсвічує ключове розмежування в політичних дебатах щодо України у Вашингтоні. Серед американських правих зростають настрої проти подальшої допомоги США нам. І так, є ще інші можливості отримати фінансування, але очевидно, що МакКарті не просто так не включив до резолюції питання допомоги Україні. Це відображає як партійну перспективу, так і настрої виборців.
Чи потрібно сваритися з демократами, які проголосували за продовжуючу резолюцію, яка не включала допомоги Україні? Ми думаємо, що ні. Давай не забувати, що вони відстоюють інтереси насамперед своїх виборців. Їхнє пряме завдання запобігти тому, щоб тисячі людей пішли на невідомо скільки у неоплачувану відпустку. Це не означає, що вони нехтують питанням підтримки України. Зверни увагу, що публічно відомо хіба що про лист групи демократів до Байдена, в якому десь влітку минулого року критикували його політику щодо підтримки українського спротиву. І навіть цей лист потім відкликали і попросили вважати недійсним. Наразі публічно Демократична партія виступає єдиною в питанні допомоги нам. У багатьох демократів виборці лівого електорального поля, які не бажають розбиратися у війні в далекій Україні, для них зброя — це автоматично погано, і вони на зустрічах сперечаються зі своїми представниками. Так, наприклад, було на зустрічах Александрії Окасіо-Кортес. І на них вона відстоювала необхідність підтримки України. Тепер уяви, що демократи не голосують за продовжуючу резолюцію. Тисячі людей йдуть у неоплачувану відпустку на невідомий термін. Це впливає на мільйони людей. Чи додавало би це підтримки Україні в настроях американського суспільства?
Тепер повернімося до звільнення МакКарті. Прохання про усунення з посади подав Метт Ґетц. Республіканець з трампістів. Це вперше в історії задіяли такий процедурий крок. Більшість республіканців були проти звільнення, ба більше, подейкують, що вони дуже злі на маґівців за таку поведінку. Чесно кажучи, на маґівців варто злитися за саме їхнє існування. Хвилинка-розлюднення від Sebto.
Лише 8 республіканців проголосували проти МакКарті. Але це зробили всі демократи. Рішення прийняте. Наразі Республіканська партія має в Палаті представників більшість у чотири голоси. Тож 8 республіканців — більш ніж достатньо для звільнення спікера.
МакКарті потребував підтримки демократів. Але навіть ті з них, хто мають хороші робочі стосунки з Республіканською партією, вирішили, що не прийдуть йому на допомогу. Лідер Демократичної партії в Палаті представників Гакім Джеффріс у листі до своїх колег назвав кілька причин, чому варто підтримати відсторонення МакКарті. Серед них: проблеми, пов’язані з тим, які правила Палати встановила партія більшості, законодавча практика МакКарті та рішення розпочати розслідування щодо імпічменту президента Джо Байдена.
Напередодні голосування деякі демократи припустили, що вони готові підтримати МакКарті в обмін на поступки. Наприклад, фінансування України або припинення розслідування щодо імпічменту Байдена. Колишній спікер відкинув такі пропозиції і пішов збирати свої рамочки з фото сім’ї та степлери з робочого кабінету в картонову коробку.
Дуже важливо, хто буде новим спікером чи спікеркою. Нагадаємо, що ця людина визначає законодавчі пріоритети і вирішує, що ставити на голосування. Тому нас, українців та українок, безпосередньо цікавить, хто вирішуватиме, чи виносити на розгляд питання підтримки України.
У понеділковому випуску ми розповімо про можливі кандидатури. А, можливо, до того часу вже й затвердять когось. Цього разу «Стіки до ранкової кави» знову в секретній частині. Доєднуйся до спільноти і слухай випуски цього та інших подкастів Sebto повністю.
Ми дуже щасливі
О ні! Ми щойно зрозуміли, що з нікчемою Фіцо та бюджетно-кадровими перипетіями у США ми забули розповісти Тобі чудову новину. 2 жовтня у Києві вручили нагороди премії Слушно від Megogo Audio. Ми привезли додому аж 3 від команди організаторів премії. «Не мали дівки клопоту» переміг в категорії «Розважальний подкаст». «Фінансова терапія» — «Про здоров’я та саморозвиток». А Sebto Media отримало гран-прі премії. Ми дуже щасливі. Вдячні організаторам, що оцінили нашу роботу. Вдячні Тобі, що Ти завжди з нами. Ми будемо старатися ще більше. І все, солодашко, бувай.
