«Студія пам’яті». Конспект випуску №8
Їжа, пам’ять і виживання – Марія Банько, фуд-журналістка та авторка проєкту War Cookbook
Вітання! На зв’язку Христя Рутар, дослідниця культурної пам’яті та травми, авторка подкасту «Студія пам’яті». У восьмому випуску ми говоримо з Марією Банько, фуд-журналісткою, дослідницею гастрономічної історії та авторкою проєкту War Cookbook, про те, як через їжу ми зберігаємо пам’ять і вибудовуємо спільноти.
Основні теми випуску
- Їжа як тригер пам’яті. Смак і запах здатні викликати спогади й відчуття без слів. Приклад — «ефект мадлен» Пруста. Їжа повертає нас у дитинство, у «додому». Запах чи смак стають ключем до емоційної пам’яті, особливо в умовах втрати дому.
- Їжа й колективна пам’ять. Кулінарні практики — не лише індивідуальний досвід, а спільна дія, що формує ідентичність громади. Для мігрантів приготування знайомих страв — спосіб зберегти зв’язок із батьківщиною та пережити травму втрати дому.
- Ритуали, діаспора та спільноти. Борщ, вареники, кулінарні книжки діаспорних парафій — приклади, як їжа об’єднує й підтримує. Благодійні кулінарні акції та «кухня спротиву» — сучасне продовження цієї традиції.
- Тоталітаризм і кухня. Навіть у радянські часи, коли намагалися стандартизувати харчування, приватна кухня залишалася простором свободи. Їжа ставала способом зберегти культурну відмінність — приклад кримськотатарської кухні після депортацій.
- Пам’ять у тілі. «Руки пам’ятають рецепти» — кулінарна пам’ять передається тілесно, через практику. Там, де рецепти не записані, вони живуть у жестах і діях.
- Нові гастрономічні символи. Сучасні ініціативи — «Пиріг Незалежності», «Стіл пам’яті» — формують нові ритуали пам’ятання. Їжа стає простором національної символіки — як соняшник чи херсонський кавун після 2022 року.
- Їжа, війна і травма. Досвід дефіциту хліба під час війни оживлює спогади про голодомор. Для багатьох хліб знову стає символом життя й безпеки. З’являються історії спільного випікання, обміну заквасками — відродження солідарності.
- Вітальність і стійкість. Попри травму, кулінарні навички — це не лише пам’ять про голод, а й ресурс виживання. Приготування хліба чи торта під обстрілами — акт опору, спосіб заявити: «Це в мене не заберуть».
Ключова думка
Їжа — це архів пам’яті, який ми відтворюємо руками, запахами, ритуалами. Через неї ми проживаємо втрату, зшиваємо спільноту й творимо нові форми національної пам’яті.
