Випуск №324
Військовий рекрутинг в Україні, лідери президентських перегонів у Польщі
___________________________________________________________
Зелені комірці — це працівники та працівниці, зайняті у сферах, пов’язаних із захистом навколишнього середовища, відновлюваною енергетикою, екологічними технологіями та стійким розвитком. Джерело: Cambridge Dictionary.
Військовий рекрутинг в Україні
Доброго ранку! Як Ти даєш собі раду із цим холодним травнем? Чим зігріваєшся? Розповідай у коментарях. Сьогодні у випуску ми обов’язково продовжимо знайомитися із кандидатами у президенти Польщі, але спершу розповімо тобі про листа, якого отримали ще у квітні. Писали нам з Українського центру безпеки та співпраці. Чи траплялася Тобі нагода чути десь про цю організацію?
«Команда Українського центру безпеки та співпраці сформувалась під час Революції Гідності, а у 2021-му ми зареєструвались як громадська організація. Ми створюємо незалежну аналітику про геополітичну ситуацію і посилюємо голос України в світі, але зараз наше основне завдання — це посилювати обороноздатність, а найбільша потреба війська — це люди. Тому ми в партнерстві з Міністерством оборони, Генштабом, родами військ та окремими бригадами розвиваємо систему рекрутингу», — це Марія Очеретяна, менеджерка з комунікацій Українського центру безпеки та співпраці. Власне, Марія нам і писала.
Вона запитала, чи погодилися б ми розповідати у «Ранковому допіо» про вакансії у Силах оборони України. Нам здалося це гарною ідеєю, тож відтепер ми впроваджуємо постійну рубрику із тематичною соціальною рекламою. Утім, спершу хочемо розповісти про сам рекрутинг.
«Після початку широкомасштабної війни до війська пішло багато добровольців, але вони часто потрапляли на посади за випадковим принципом. Наприклад, талановитий IT-фахівець міг потрапити на позицію стрільця, але при цьому його навички можна було задіяти набагато ефективніше. Він міг би, наприклад, дешифрувати перехоплені дані або писати програмне забезпечення», — пояснює Марія Очеретяна.
Військовий рекрутинг — це система добровільного залучення громадян до Сил оборони України через укладання контракту на службу. Рекрутинг дозволяє кандидатам та кандидаткам самостійно обирати військову спеціальність, посаду, підрозділ. Втілюється цей процес через центри рекрутингу:
«Центри рекрутингу — це місця, в які можна добровільно пройти або подзвонити, щоб дізнатися про доступні вакансії в силах оборони. Центрів рекрутингу взагалі є безліч: це як центри від Міністерства оборони, родів військ, так і центри від самих бригад.
Центри рекрутингу від Міноборони — це установи, в яких працюють цивільні рекрутери. Вони мають доступ до інформації про всі вакансії у війську, і таких фізичних центрів вже 48. Вони зазвичай розташовуються в приміщенні ЦНАПів. Також є онлайн-центр, до якого можна звернутись дистанційно.
Якщо ти хотів би служити саме у військово-морських силах, територіальній обороні, сухопутних військах ДШВ, або, наприклад, в силах безпілотних систем, то можна звернутися в центри рекрутингу відповідного роду військ. І також бригади займаються рекрутингом на низовому рівні. Вони не завжди мають фізичні центри, але до них можна подзвонити або написати в месенджери і розпитати про вакансії, вимоги, умови навчання і службу.
Ідея центрів рекрутингу в тому, щоб допомогти людині знайти ту посаду, яка найкраще підійде їй за навичками й інтересами. І доки біля нас є Росія, нам завжди доведеться мати високий рівень обороноздатності, навіть якщо вдасться досягнути миру в якійсь перспективі. І щоб бути максимально ефективними, нам треба створити систему, де кожен буде на своєму місці.
Мобілізація – це дуже непрогнозований процес для громадянина, бо ти не знаєш, коли прийде повістка і куди саме за нею розподілять. Рекрутинг — це можливість взяти все у власні руки, заздалегідь дізнатись інформацію, пройти співбесіду і або погодитись, або відмовитись, якщо пропозиція не влаштовує. І тоді підшукати інші варіанти.
Тобто, по суті, рекрутинг до війська виглядає десь так само, як найм на цивільну роботу, просто є своя специфіка. І він існує для того, щоб класний фахівець і хороша досвідчена бригада знайшли одне одного».
Це підтверджує Борис «Флойд» Максимчук, командир відділення у взводі зв’язку першого стрілецького батальйону 100-ї окремої механізованої бригади: «Система рекрутингу в нашій країні — це дуже крута можливість, бо ти не йдеш у військкомат, і потім тебе направляють просто в те місце, де потрібні люди, а люди в нас зараз потрібні скрізь, а так, що тебе можуть відправити туди, куди хочеш. Ти собі сам шукаєш посаду, якій ти відповідаєш, далі зв’язуєшся з військовою частиною. І от коли ти вже з ними працюєш напряму, ти точно до них на ту саму посаду, на яку ти захотів, попадеш. Бо саме в цій частині, саме на цій посаді потрібна людина. Вони вже тебе не відправлять на якусь іншу посаду чи іншу спеціальність, бо для них це також вже не вигідно. Вони саме шукають на цю посаду людину».
Борис свого часу скористався можливістю рекрутингу, тож ми вирішили розпитати його про цей досвід детальніше.
«До лав Збройних сил України я вступив у грудні 23-го року. Дивлячись на ту ситуацію, яка була на той момент в країні, було і так зрозуміло, що рано чи пізно це прийдеться зробити. Мені батько підказав, що можна знайти собі посаду, яка для тебе підходить, яка тобі подобається. Так я і зв’язався з рекрутингом».
До того, як стати військовослужбовцем, Борис пропрацював сім років на АЗС на різних позиціях, а освіту здобував за напрямком «фінанси та кредит». Як він обирав посаду в ЗСУ?
«Обираючи посаду та спеціальність, я керувався тим, що я знаю, що я вмію. Хоча я ніколи з радіозв’язком до того не працював, але мав якесь поняття в цьому. Також, в принципі, з комп’ютерами дуже багато працював і щось також в цій сфері знав. То от я і подумав, що це мені скоріше за все підійде, скоріше за все сподобається, і в цьому я не помилився».
Борис шукав посаду через Lobby X. Це платформа з працевлаштування та рекрутингова агенція. Вона має окремий сектор з військовими вакансіями — Lobby X. Army — й допомагає військовому командуванню знайти мотивованих людей у свої підрозділи, а охочим долучитись до Сил Оборони — обрати бажану посаду.
«Так, я обрав собі посаду через платформу Lobby X. Ну що я можу про неї сказати? Головний плюс – вона анонімна. Вони працюють напряму з військовими частинами, і там дуже зручний пошук. Ти можеш собі знайти як і за частиною посаду, де ти хочеш служити, так і за посадою, на якій ти хочеш бути. Я там залишив заявку, мені через деякий час написали, передали дані на військову частину і вже з військової частини зі мною зв’язались напряму, і ми вже з ними все вирішували».
Ось що Борис зараз каже про свою бригаду: «Хоч і у нас зараз один з найскладніших напрямків, у нас дуже крутий батальйон, в ньому служать дуже круті хлопці. І в нас зараз є дуже цікаві посади та нові взводи — наземних роботизованих комплексів та безпілотних авіаційних систем. І так само будемо раді в нашому взводі зв’язку хорошим спеціалістам».
Зв’язатися з 100 ОМБр і дізнатися про вакансії можна тут: http://bit.ly/4hSP9mB або за телефонами: 067 804 81 00, 093 193 3673.
Лідери президентських перегонів у Польщі
У неділю, 18 травня, у Польщі відбудеться перший тур голосування на президентських виборах. Опитування свідчать про те, що другому туру бути, і тут визріває головна інтрига перегонів: хто посяде друге місце і продовжить боротьбу за президентський пост. Славомір Менцен, представник правопопулістської партії «Конфедерація», чи Кароль Навроцький, де-юре незалежний кандидат, якого підтримує PiS?
Почнемо з Менцена. Насправді ми вже розповідали про нього в попередніх випусках, мабуть, найбільше з-поміж усіх кандидатів та кандидаток. Спершу він досить твердо стояв на другому місці виборчого рейтингу, а потім дав інтерв’ю, в якому наговорив такого, що почав стрімко втрачати свої позиції. Ну а не треба було підтримувати повну заборону абортів, називати зґвалтування неприємністю і заявляти, що підтримує скасування безкоштовної освіти.
Раніше ми також згадували, що є питання до бізнесів родини Менценів. Молодший брат Славоміра, Томаш, у 2010-х був фігурантом справи про організацію незаконного грального бізнесу. Він створив програмне забезпечення для «інвестиційних кіосків», які, за версією правоохоронців, були замаскованими автоматами для азартних ігор. Томашу Менцену, за даними прокуратури, висунули звинувачення у керівництві організованим злочинним угрупованням і відмиванні грошей. Справу досі не передали до суду, бо вона виявилася надзвичайно об’ємною.
На зміну «гральним кіоскам» у портфоліо Менцена-молодшого прийшли бітомати — автомати для обміну готівки на біткоїни. Вони працювали не лише у Польщі, а й у Німеччині, Сполученому Королівстві, Іспанії та на Канарських островах. І знову, за версією слідчих, належних дозволів не було, жодного контролю за користувачами не існувало, часто поруч працювали симулятори гральних платформ.
Детально про обидві справи ми розповідали в розширеній версії 318 випуску «Ранкового допіо», яку можна послухати на Patreon, Базі або у розділі «Спонсорство» на Youtube.
Славомір Менцен — один із найконтроверсійніших кандидатів у президенти Польщі. Він народився у Торуні, де й отримав ґрунтовну освіту: закінчив економічний факультет Університету Миколая Коперника, здобув ступінь бакалавра з теоретичної фізики та захистив дисертацію на тему оптимізації державного боргу. Однак замість наукової кар’єри він обрав підприємництво: відкрив обмінник валют, зброярський магазин, бухгалтерську контору, юридичну фірму, а згодом і власну броварню. Журналіст Пйотр Глуховський, який вже декілька років розслідує справи Менцена-молодшого, звертає увагу на те, що перші великі гроші в цій родині з’явилися приблизно тоді ж, коли працювала схема із так званими «інвестиційними кіосками». Самі брати заперечують, що Славомір отримував із цього хоч якийсь зиск. Але журналіст зазначає, що саме в ті роки Славомір відкрив свої бізнеси.
Політичні амбіції Менцена вийшли на перший план, коли він очолив профспілку польських підприємців та став членом Торгово-промислової палати. Він активно виступає за економічну незалежність Польщі від Європейського Союзу та відомий своєю антиіммігрантською риторикою. Далі — цитата: «Ми не хочемо євреїв, гомосексуалів, абортів, податків і Європейського Союзу».
Славомір Менцен не приховує своїх симпатій до Дональда Трампа та Ілона Маска і вважає, що Польща має стати «криптовалютним раєм» зі «стратегічним резервом біткоїнів».
В українському інформаційному полі Менцена можна зустріти доволі часто, що не так вже й дивно, бо у нього відверто ворожа позиція щодо України. Саме його партія «Конфедерація» блокувала вантажі з українським зерном, він активно брав участь у протестах фермерів на кордоні та підтримував їх. Наприкінці лютого цього року Менцен разом із євродепутаткою Анною Брилькою відвідав Львів. Тут, на фоні пам’ятника Степану Бандері, він записав відео зі звинуваченнями на адресу України: закликав згорнути культ Бандери, якого назвав «терористом». І взагалі політику бракує від України вдячності. Він неодноразово наголошував, що українці отримують у Польщі більше соціальної допомоги, ніж сплачують податків. Офіційні дані та незалежні дослідження заперечують ці твердження. Зокрема, за підрахунками державного банку «Bank Gospodarstwa Krajowego», кожен злотий соціальної допомоги, отриманий українцями, відповідає понад п’яти злотим, які українці сплатили як податки.
Аналіз фактчекерів Demagog підтверджує, що суми податків, сплачені українськими громадянами, суттєво перевищують витрати на соціальну допомогу для них. Те ж підтверджують дослідження ООН і Deloitte: присутність українських мігрантів у Польщі має позитивний економічний ефект, українці не є «тягарем» для бюджету Польщі, а навпаки помітно підтримують його.
Передвиборча програма Славоміра Менцена базується на посиленні національної економіки, обмеженні впливу Європейського Союзу та захисті польської Конституції від європейських норм. Він обіцяє зберегти злотий як грошову одиницю, використовувати право вето в критичних питаннях ЄС та зменшити залежність від європейської політики. Менцен обіцяє дерегуляцію бізнесу, зниження податків і підтримку малого та середнього підприємництва. Окрему роль у його програмі, як ти вже здогадуєшся, відіграють криптовалюти.
Кандидат також акцентує увагу на зміцненні польської армії через модернізацію озброєнь і розвиток національної військової промисловості. Щодо війни в Україні, Менцен виступає проти польської військової участі, наголошуючи на пріоритетності захисту національних інтересів.
Політик критикує міграційну політику ЄС, виступає за посилення контролю кордонів та захист так званих «традиційних цінностей». У сфері енергетики він заперечує Європейський зелений курс (це стратегічна ініціатива Європейського Союзу, спрямована на досягнення кліматичної нейтральності до 2050-го року). Натомість Менцен пропонує розвивати атомну енергетику задля досягнення енергетичної незалежності.Ще один претендент на вихід до другого туру — Кароль Навроцький. Він – історик за освітою та чинний голова Інституту національної пам’яті Польщі. Він офіційно заявив про свою участь у президентських виборах як «громадянський кандидат», якого підтримує партія «Право і справедливість» (PiS).
Навроцькому 42 роки. Він народився у Ґданську, там і закінчив історичний факультет Ґданського університету та згодом здобув ступінь доктора наук, захистивши дисертацію про опір комуністичній владі в регіоні Ельблонґ. Його політичний шлях розпочався разом зі стартом роботи в Інституті національної пам’яті. Тут він спершу став відомим завдяки дослідженням про антикомуністичний підпільний рух у Польщі «Незламних/проклятих солдатів».
4 роки тому, за підтримки PiS, Навроцький очолив Інститут національної пам’яті. І це призначення було резонансним, зважаючи на кілька скандалів. Відомо, що Навроцький був знайомий з Патриком Масіяком. Це колишній член злочинного угруповання, пов’язаний зі світом сутенерства, якого засудили за викрадення людей. Навроцький пояснював, мовляв, знається з Масіяком через спільні заняття боксом, а також заявляв, що намагався вплинути на нього, щоб той «став кращою людиною». Злочинець публікував фотографії з політиком і у коментарях підкреслював, що їхнє спілкування було «корисним і цікавим».
Ще один скандал спалахнув навколо роботи Навроцького в Музеї Другої світової війни в Ґданську. Він його очолював. Ставши директором установи, Навроцький змінив концепцію постійної виставки, що спричинило конфлікт з її авторами — колишніми керівниками музею. Оригінальна концепція виставки була спрямована на висвітлення глобального масштабу війни, страждань мирного населення, гуманітарних катастроф і злочинів нацистів та їхніх союзників. Вона також підкреслювала важливість міжнародної співпраці після війни та уроки, винесені із цього глобального конфлікту.
Навроцький натомість зробив акцент на польській історичній перспективі. Його підхід критикували за надмірний націоналізм та спроби політизації історії. Автори оригінальної виставки стверджували, що ці зміни спотворюють історичну правду і порушують концепцію «мистецтва як цілісного твору», через що навіть подали до суду із вимогою повернути початковий вигляд експозиції. Суд у Гданську лише частково задовольнив вимоги колишніх керівників музею, дозволивши музею вносити зміни до експозиції, але з деякими обмеженнями.
Під час президентської виборчої кампанії Навроцький знову наразився на скандали. Зокрема його звинуватили у приховуванні кількості квартир, що перебувають у його власності. Одне з помешкань, за словами журналістів, політик міг отримати в обмін на догляд за літньою людиною з інвалідністю, яку згодом знайшли у будинку для людей старшого віку. Навроцький заперечив звинувачення. Він стверджує, що придбав квартиру легально, і додав, що тепер разом із дружиною планує передати її на благодійність.
Передвиборча програма Кароля Навроцького зосереджена на зміцненні національного суверенітету, економічної незалежності та соціальної стабільності Польщі. Його риторика орієнтована на захист національних інтересів та так званих «традиційних цінностей». Він обіцяє відстоювати суверенітет країни в ЄС, захищати польський злотий, розвивати національну армію та посилювати контроль на кордонах для запобігання нелегальній міграції.
У сфері економіки Навроцький планує знизити податки, реформувати фінансову систему, відмовитися від Європейського зеленого курсу та інвестувати у вугільну й ядерну енергетику. Він також виступає за підтримку національного сільського господарства, розвиток інфраструктури та локальних інвестицій. У зовнішній політиці Навроцький прагне зміцнити союз зі США та зберегти дистанцію від впливу ЄС. Нещодавно Навроцький зустрівся в Білому домі з Дональдом Трампом. Кандидат поділився своєю радістю: Трамп сказав йому: «Ти переможеш».
Кароль Навроцький виступає проти членства України в ЄС і НАТО, допоки не буде вирішено питання Волинської трагедії. Водночас він уникає обговорення злочинів польської армії проти українців.
Ну ось ми і підійшли до лідера передвиборчого рейтингу — Рафала Тшасковського. Це кандидат від «Громадянської коаліції», який представляє ліберально-центристський напрямок польської політики. Політик є мером Варшави і його асоціюють з урбанізованою, космополітичною частиною країни, яка швидко розвивається, і яку ще називають «Польща А». Тшасковському — 53. Він народився у Варшаві, в родині джазового композитора Анджея Тшасковського. Майбутній політик здобував освіту в Австралії, Сполучених Штатах, а також у Коледжі Європи в Натоліні (це район Варшави). Завершив здобуття освіти Тшасковський в Оксфорді. Там він захистив дисертацію з питань інституційної реформи Європейського Союзу. Політичну кар’єру Рафал розпочав у Брюсселі. Там він спершу працював радником у Європарламенті, а згодом сам став євродепутатом. У 2013-му політик повернувся до Польщі, де обійняв посаду міністра адміністрації та диджиталізації, а згодом став депутатом польського Сейму.
Мером Варшави Тшасковський став у 2018. На цій посаді він ввів у дію низку прогресивних рішень. Серед них такі, як-от: підтримка ЛГБТК+ спільноти, запровадження зони з низьким рівнем викидів у столиці та обмеження символіки релігійних організацій у державних установах. Його підхід до управління містом дозволив отримати популярність серед ліберальних виборців, але водночас став мішенню критики з боку консервативних політиків.
Тшасковський уже брав участь у президентських виборах 5 років тому. Тоді він з невеликим відривом поступився Анджею Дуді. У 2020 виборча кампанія супроводжувалася масштабною підтримкою державних медіа для чинного президента. Це, на думку Тшасковського, суттєво вплинуло на результати.
Цьогорічна програма кандидата орієнтована на європейську інтеграцію, соціальну справедливість та економічний розвиток. Він прагне зміцнити відносини Польщі з ЄС, особливо з Німеччиною та Францією, підтримує енергетичну безпеку та спільну оборону. Тшасковський виступає за інтеграцію України в ЄС і НАТО. За словами польських аналітиків, його перемога на виборах могла б покращити польсько-українські відносини.
В економічній сфері Тшасковський обіцяє спрощення податків, підтримку малого та середнього бізнесу, розвиток інфраструктури й інвестиції в новітні технології. Його соціальна політика спрямована на рівність прав для жінок і ЛГБТК+ спільноти, а також створення комфортних умов у містах. Він обіцяє скасувати заборону на аборти. У міграційній політиці кандидат виступає за гуманний підхід із посиленим контролем на кордонах.
Тшасковський лідирує в опитуваннях, але з початку квітня його рейтинг потроху почав знижуватися. Медіа це пов’язують із невдалою роботою з форматом дебатів.
Апсайклинг — модна революція
У 1942-му році, під час Другої світової війни, Британська рада з торгівлі запустила кампанію Make Do and Mend (Полагодь і носи). Її метою було навчити людей базових навичок шиття, щоб вони могли перешивати свій старий одяг або трансформовувати чоловіче вбрання в жіноче. Це був спосіб заощадити ресурси у воєнний час, коли дефіцит був частиною повсякденного життя.
The Guardian розповідає про те, що тепер схожу ініціативу запустили активісти з організації Fashion Revolution. Однак їхня мета — не боротьба зі скрутою, а з надмірним споживанням. В останні вихідні квітня Fashion Revolution у різних містах світу організовувала безкоштовні майстерки, де люди могли навчитися ремонтувати та перешивати свій одяг.
Індустрія моди сьогодні — одна з найбільш шкідливих за рівнем забруднення у світі після нафти й газу. Вона спричиняє 10% світових викидів вуглецю. Мікроволокна від синтетичного одягу потрапляють у харчові ланцюги. А у 2023-му році світ облетіла світлина, зроблена з космосу: у пустелі Атакама в Чилі було видно гори викинутого одягу.
Fashion Revolution називає свою ініціативу справжнім протестом проти культури «викинути й купити». Вони стверджують: «Ремонт одягу у часи швидкої моди — це революційний акт». Однак ідеться не лише про те, щоб полагодити одяг. Upcycling, або творче перероблення старих речей, стає дедалі популярнішим. Цю ідею почали підтримувати деякі люксові бренди. Наприклад, Marine Serre, французька дизайнерка, створює сукні та жакети зі старих махрових рушників і шовкових хусток.
Серед українських брендів у напрямку апсайклингу вже багато років працює бренд KSENIASCHNAIDER. Ксенія була гостею у подкасті «Не під запис» і розповіла, що одним з найбільших комунікаційних фейлів її компанії було те, що вони з командою спершу недостатньо позиціонували себе як апсайклинг-бренд, хоча фактично були саме ним. Дизайнерці здавалося, що якщо розповісти, що її джинси створені з речей, які знайшли на секонд-хенді, це відлякуватиме клієнтів.
«Не під запис» — це подкаст про комунікацію та піар. В гості до ведучих Ані Давиденко та Саші Погорілої приходять люди з різних сфер і говорять про маркетинг, комунікації, піар, креатив. Над третім сезоном цього подкасту працювала наша команда, і ми запрошуємо Тебе підписатися на «Не під запис» там, де ти слухаєш «Ранкове допіо», щоб послухати новий випуск із Ксенією Шнайдер.
