Випуск №208
Тейлор Свіфт і трампісти, фермери, саміт ЄС, зниклі діти в Кенії
Децидофобія (від лат. decido — «вирішувати» та дав.-гр. φόβος — «страх») — нав’язливий страх ухвалювати рішення.
На зустріч фермерам
«… є проблема втоми від Віктора Орбана», — сказав журналістам прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск на саміті ЄС. «Так, Дональде!», — закричала частина команди Sebto, яка минулого тижня щодня вимушено дивилася на угорського прем’єр-міністра. Для чого? Нехай це ще трішки побуде секретом, а наразі — доброго ранку! І почнімо, а точніше продовжмо тему протестів фермерів. Спершу про Францію, а потім — про Брюссель.
Минулого тижня головні фермерські профспілки Франції закликали протестувальників перестати блокувати дороги і повертатися додому. Це відбулося після того, як уряд оголосив про низку рішень, щоб задовільнити основні вимоги аграріїв.
Зокрема прем’єр-міністр Габріель Атталь пообіцяв щорічно виділяти 150 мільйонів євро для скотарів і заборонити імпорт продуктів харчування, оброблених пестицидом тіаклопридом. Цей інсектицид вбиває бджіл. Як і інші неонікотиноїди, він заборонений в ЄС. Іронічно, що минулого року влада Франції до останнього намагалася зберегти використання неонікотиноїдів у вирощуванні буряків і відступила від цього прагнення лише внаслідок рішення європейського правосуддя.
Уряд Франції також обіцяє припинити накладати на своїх фермерів більш суворе регулювання, ніж того вимагають правила Європейського Союзу. Національний план щодо скорочення використання пестицидів наразі призупинять.
Усі великі супермаркети перевірять на відповідність закону, який має забезпечити справедливі ціни на фермерську продукцію.
Планують підтримувати також тих, хто хоче почати займатися фермерством. Буде виділено 2 мільярди євро на програми кредитування початківців у цій сфері.
Після таких обіцянок протестувальники дослухалися до профспілок і почали демонтаж блокпостів на дорогах у всій Франції.
У Брюсселі, де, як Ти можеш пам’ятати, відбувався минулого четверга саміт ЄС, фермери закидали яйцями та камінням Європейський парламент, запалювали вогонь та запускали феєрверки, вимагаючи від лідерів та лідерок ЄС зробити більше, щоб допомогти їм. Невеликі групи намагалися знести бар’єри, встановлені перед парламентом, але поліція застосувала сльозогінний газ і розбризкала воду на фермерів зі шлангів, щоб відігнати їх. Протягом дня осередки заворушень зменшувалися, а після обіду трактори і зовсім почали від’їжджати.
Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн у супроводі прем’єр-міністра Бельгії Александра де Кроо та прем’єр-міністра Нідерландів Марка Рютте зустрілася з представниками фермерських протестів наприкінці саміту ЄС. Політикиня пообіцяла нові ініціативи для підтримки фермерів. На пресконференції вона зазначила, що дуже чутливо сприймає скарги на адміністративний тягар від аграріїв, а пізніше повідомила, що виконавча влада ЄС 26 лютого представить пакет спрощення, щоб вирішити цю проблему.
Нейтралізувати Орбана
Ще трішки про саміт ЄС. На ньому прийняли рішення про виділення фінансової допомоги Україні в розмірі 54 мільярдів євро на наступні 4 роки. Цьому противився, звісно, Орбан. Він наполягав на можливості щорічного вето на фінансування для України. Зрештою рішення прийняли у такому форматі: буде перегляд витрат коштів, але без права вето.
Напередодні саміту на Politico вийшла стаття про туалетну дипломатію. «Скільки перерв у туалеті ЄС може змусити зробити Віктора Орбана?». Автори пишуть, що у Брюсселі дуже добре доходять спільних рішень, коли немає Орбана, і згадують, як у грудні, після трьох годин безвихідних дискусій щодо заявки України на вступ до ЄС, Шольц зробив Орбану пропозицію піти випити кави. Це спрацювало. Без Орбана ЄС погодився розпочати переговори про вступ з Україною.
Цього разу начебто обійшлося без подібних пропозицій. На фото зі саміту Орбан сидів з усіма, але набурмосений, наче индик. Загалом рішення про виділення фінансування суто процедурно можна було прийняти без лідера Угорщини, але для росії це було би сигналом про відсутність єдності всередині Європейського Союзу.
В іншому матеріалі Politico розповіли, як Джорджа Мелоні та французька гостинність змусили Орбана прийняти необхідність проголосувати за виділення допомоги Україні. Прем’єр-міністерка Італії, яку раніше вважали соратницею Орбана, декілька місяців комунікувала з ним, намаючись стати своєрідним місточком між політиком та ЄС. І джерела видання в дипломатичних колах роблять висновок, що цього разу Мелоні вдалося задумане.
Свою дипломатичну роботу вона розпочала кілька місяців тому з переговорів і зустрічей за участю різних міністрів і офіційних осіб. Минулого тижня політикиня активізувала свої зусилля, розмовляючи з Орбаном по телефону, а згодом і зустрівшись з ним у розкішному брюссельському готелі Amigo для годинної бесіди в середу, а також ще окремо у четвер вранці перед початком саміту.
Протягом декількох тижнів налагодити порозуміння з Орбаном намагався і Еммануель Макрон. У грудні він запросив угорського лідера на обід в Єлисейському палаці і попросив поділитися своїм баченням того, як краще інтегрувати східні країни до ЄС. У середу ввечері, перед початком саміту, Макрон з Орбаном знову зустрілися.
Така дипломатична робота Джорджі Мелоні та Еммануеля Макрона дозволили розпочати саміт без затримок, навіть пропустити всі формальності. Шарль Мішель відразу оголосив про деталі угоди з Орбаном, включаючи невеликі поступки Угорщині. Дипломати ЄС кажуть, що щорічне обговорення пакету допомоги Україні та «за необхідності» його перегляд через два роки «дозволить Орбану зберегти обличчя вдома».
Паралельно з тонкою дипломатією Мелоні та Макрона у ЄС представили плани негативних наслідків для економіки Угорщини, якщо Орбан і надалі перешкоджатиме підтримці України. Йшлося й про інші каральні заходи, в тому числі застосування механізмів ЄС для позбавлення Будапешта права голосу.
Орбан скаржився на шантаж, але зрештою за все проголосував. Тут важливу роль відіграло речення у підсумках саміту, що Європейська комісія оцінює верховенство права в Угорщині у справедливий і об’єктивний спосіб. Це було зроблено, щоб послабити глибоку недовіру Угорщини щодо коштів, які їй виділяє ЄСі.
Дипломати та офіційні особи не соромилися показувати, хто в європейському домі головний, і акцентувати на тому, що ЄС потрібен Орбану, тож він має поступитися своєю впертістю, щоб уникнути серйозної кризи у себе на батьківщині. У сприятливі роки трансфери ЄС Угорщині могли перевищувати 4% ВВП. Зараз ЄС продовжує затримувати виплату цій країні в розмірі 21 мільярда євро. Суттєвий важіль впливу, чи не так?
Епідемія зниклих дітей
Лише 45 країн у світі мають спеціальне законодавство чи політику щодо зниклих дітей. Про це ми прочитали минулого тижня у репортажі Washington Post про те, як у Кенії зневірені та відчайдушні батьки звертаються до детективки, щоб знайти своїх дітей. У матеріалі немає уточнення, що означає «спеціальне законодавство чи політика», тож не можемо зрозуміти, чи Україна входить до цих 45 країн. Наш Кримінальний кодекс у статті 146 «Незаконне позбавлення волі або викрадення людини» визначає, що вчинення цього злочину щодо неповнолітніх кваліфікується як обтяжлива обставина. Тобто діти точно не випадають з поля зору українського законодавства. Крім того, наша держава приєдналася до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей.
Це ми просто з цікавості зробили таку невеличку інформаційну розвідку після репортажу про Кенію і вирішили ще й з Тобою поділитися. Щодо Кенії, то пишуть, що там панує епідемія зниклих дітей. Поліція не відповідає на запити щодо статистики, а національної бази даних зниклих дітей немає. У травні минулого року секретарка кабінету міністрів з питань праці та соціального захисту Флоранс Боре заявила, що з липня 2022 по травень 2023 6841 дитина вважалася зниклою безвісти. За її словами, лише 1296 з них возз’єдналися зі своїми сім’ями.
Батьки зниклих дітей кажуть, що правоохоронні органи мало що роблять, а часто взагалі нічого не роблять. Наприклад, після викрадення дівчинки у 2016 році поліція повідомила її батьків, що не має ресурсів на розслідування і попросила грошей на те, щоб заправити машину.
Знаєш, як часто буває, коли щось не працює в державі, формується громадська ініціатива, щоб допомогти вирішити проблему. Так у Кенії відкрився Missing Child Kenya Foundation, альянс детективів-волонтерів, які розшукують зниклих дітей. Засновниця організації — Маріана Муньєндо. Якось неподалік офісу жінки зникла дівчинка. Пані Муньєндо вирішила допомогти і розклеїла плакати з інформацією про дитину. Через два дні дівчинка возз’єдналася зі своєю родиною. Після цього випадку до жінки почали звертатися й інші сім’ї по допомогу. Підбадьорені першими успіхами, Муньєндо та її подруга Дженніфер Кабері у 2016 заснували фонд. З того часу до них звернулися щодо 1551 зниклої дитини. 1055 з них вдалося відшукати та повернути.
Муньєндо та Кабері почали з плакатів, соціальних медіа та введення тематичних гештегів. Потім ініціативна група розширилася, створивши перший у Кенії безкоштовний номер для розшуку зниклих безвісти дітей і залучаючи місцеві медіа, щоб висвітлювати інформацію про зниклих. Організація тісно співпрацює з Управлінням кримінальних розслідувань Кенії, яке у 2016 році створило відділ боротьби з торгівлею людьми та захисту дітей. У 2019 Фундація співпрацювала з футболістами. Перед початком одного з матчів чемпіонату гравцям роздали плакати з іменами та фотографіями зниклих дітей.
Успіх Маріани Муньєндо надихнув інших. Так, у 2020 році журналістка Регіна Асамоа заснувала подібну фундацію для пошуку зниклих дітей у Гані. Наступного року вона випустила документальний фільм про понад 30 зниклих дітей, деякі з яких жили в дитячих будинках десятиліттями. Одного хлопчика розшукали аж через 14 років. Він пропав безвісти у трирічному віці. Наразі за два роки роботи група Регіни Асамоа возз’єднала 203 дітей із їхніми родинами та шукає ще 660 дітей. Минулого року Гана створила свій перший поліцейський підрозділ з пошуку зниклих безвісти.
72 роки тверезості
Так вийшло, що в одному з січневих випусків ми планували Тобі розповісти про алкогольний магазин у Саудівській Аравії, але забули. Тому робимо це зараз.
Наприкінці січня стало відомо, що в Ер-Ріяді планують відкрити перший за 72 роки магазин, який продаватиме алкоголь. Не для всіх. Лише для групи іноземців-немусульман. Хто ж входить до цієї групи обраних? Дипломати. Роками вони ввозили алкоголь до Саудівської Аравії у запечатих офіційних пакетах дипломатичної поштою. BBC не уточнює, в який кількостях і задля яких цілей це відбувалося. Офіційні особи арабської держави заявили, що новий магазин буде протидіяти «незаконній торгівлі алкоголем». Влада країни планує також запровадити нову нормативну базу, яка дозволить дипломатам ввозити певну кількість алкоголю відкрито, щоб «покласти край неконтрольованому обміну такими товарами».
Крамниця буде розташована у дипломатичному кварталі Ер-Ріяда на захід від центру міста. Окрім того, що алкоголь продаватимуть лише дипломатам, є ще деякі обмеження.Якщо людина хоче придбати певний товар, тоді має зареєструватися та заздалегідь отримати дозвіл на покупку. Особам молодшим 21 року вхід до магазину заборонений. Прийти в ньому можна лише в належному одязі. Відправити водія по пляшку також не вийде. Хочеш випити, дипломате, — йди сам купуй. Будуть застосовані також щомісячні обмеження щодо кількості алкоголю, яку може купити одна людина. Медіа пишуть, що вони не будуть надто суворими.
Наразі немає жодних приводів сподіватися, що коло осіб, які мають право купувати алкоголь в цьому магазині, розшириться і до іноземців без дипломатичного статусу.
Згідно з чинним законодавством Саудівської Аравії, покарання за вживання або зберігання алкоголю можуть включати штрафи, тюремне ув’язнення, публічне бичування та депортацію для несанкціонованих іноземців. В інших країнах Перської затоки діють подібні алкогольні режими. Однак в Об’єднаних Арабських Еміратах та Катарі дозволено продаж алкоголю немусульманам, які досягли 21 року в готелях, клубах і барах.
А тепер те, що нас в цій новині про алкогольний магазин, зацікавило найбільше. Пам’ятаєш, ми зазначили, що це перша подібна крамниця за 72 роки? Виявляється, до 1952 року, хоч в ісламі алкоголь і заборонений, але Саудівська Аравія доволі примирливо ставилася до його присутності в королівстві. Усе змінилося, коли у 1951 принц Мішарі бін Абдулазіз Аль-Сауд напідпитку застрелив Сиріла Усмана, британського віцеконсула в Джидді, через те, що той відмовився налити йому на вечірці ще одну чарку.
Через рік після цього інциденту король Саудівської Аравії ввів повну заборону на алкоголь в усій країні. Принца засудили за вбивство. Тільки завдяки королівському походженню йому вдалося уникнути смертної кари.
Трампісти проти Тейлор Свіфт
Знаєш, кого не люблять прихильники Трампа? Тейлор Свіфт! Побачили про це колонку на Washington Post і не змогли пройти повз. Вирішили розібратися, що сталося. Виявляється, минулого понеділка New York Times повідомили, що команда Байдена шукає спосіб залучити Тейлор Свіфт на свій бік. Зірка наразі ніяк не реагує на це і не робить жодних політичних заяв, але трампісти вже обурюються та поширюють безпідставні заяви про те, що Тейлор Свіфт — це «психологічна операція», яка мала на меті привернути виборців до Демократичної партії.
І якщо Ти думаєш, що це пишуть тільки фейсбучні коментатори, то ні. Усе набагато гірше. На обмусолювання цієї теми маґівські Fox News, One America Network і Newsmax витрачають години етерного часу. Колишній кандидат у президенти від Республіканської партії Вівек Рамасвамі, який зняв свою кандидатуру і підтримав Трампа, пішов ще далі. Він видав теорію змови про Свіфт і Суперкубок. Пам’ятаєш, що теперішній хлопець Тейлор Тревіс Келсі — гравець в американський футбол? Так от Вівек каже, що через публічний роман Свіфт та Келсі команда останнього гарантовано виграє Суперкубок, а після цього зіркова пара оголосить про підтримку Байдена.
Крім цих теорій змови, які очевидно продиктовані занепокоєнням, що Тейлор Свіфт та її свіфті підуть голосувати за Байдена, є ще й інші причини для гніву та страху.
Після того, як Time назвав співачку людиною року, прихильники Трампа почали писати принизливі коментарі у соціальних мережах, концентруючись на тому, що вона дівчина-бос. Звісно, чого ж це очікувати від такої жінконенависницької спільноти, як не невдоволення успіхом та популярністю жінки? Окрім того, Тревіс Келсі знімався у рекламі вакцини. Оскільки антивакцинаторський сентимент прихильників Трампа дуже сильний, то це ще одна причина не любити Тейлор Свіфт.
