Випуск №447
Канада стане асоційованим членом ЄС. Що це означає?
____________________________________________
Гідронім — назва водойми. Слово завірусилося в соціальних мережах, коли Трамп написав про перейменування озера Онтаріо.
Історичний розворот Канади
Десь півтора роки тому, коли ми тільки знайомилися із Марком Карні як майбутнім прем’єр-міністром Канади і розбирали його попередню кар’єру, у профайлі від The Guardian знайшли інформацію про ті часи, коли політик керував Банком Англії. Тоді його називали “рок-зіркою центробанку”. Здається, на новій посаді він повернувся до цього амплуа і робить зі своєю країною історичний геополітичний розворот: Канада відходить від суто північноамериканського вектора і перетворюється на трансатлантичну державу, чиє суспільство за своїми цінностями є значно ближчим до Європи, ніж до Сполучених Штатів. Канада може стати асоційованим членом ЄС. Таке зближення з Брюсселем — це одна з найризикованіших відповідей Оттави на друге президентство Трампа. І ми про це сьогодні поговоримо.
У середу президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн запропонувала Канаді стати першим асоційованим членом ЄС. У своїй промові політикиня заявила про бажання вивести двосторонні відносини «на максимально високий рівень». Через кілька годин після цього ожив Дональд Трамп і пригрозив Європі «дуже серйозними митами» у разі зближення з Канадою. Власне, заява фон дер Ляєн стала результатом багатомісячних перемовин із Оттавою, і тепер європейські та канадські посадовці шукають способи, завдяки яким Канада могла би неформально інтегруватися в єдиний європейський ринок у таких стратегічних сферах, як-от енергетика, штучний інтелект, критично важливі мінерали і основне — оборона. Нещодавно, після того, як переговори зі США щодо тарифів провалилися, Канада стрімко поглибила оборонну співпрацю з Німеччиною. Лідери країн узгодили масштабну угоду на 25 млрд доларів щодо закупівлі німецьких підводних човнів.
Білий дім поки недооцінює масштаб перемовин і процесу зближення Канади та ЄС. Вашинґтон розраховує, що глибока економічна залежність (дві третини канадського експорту йде до США) зрештою змусить канадців повернутися за стіл переговорів і піти на поступки.
Ти можеш запитати: а як взагалі ця вся веремія закрутилася? Ну, власне, все почалося з повернення до Білого дому Дональда Трампа. Навіть ще раніше. Ти, можливо, вже й не згадаєш, але у січні 2025-го тільки й розмов було, що про Канаду, 51-ий штат. Тоді американський президент почав накладати на всіх мита, і так Сполучені Штати та Канада втягнулися в найгіршу в їхній сучасній історії двосторонню торгівельну війну. Коли стало зрозуміло, що відносини з Вашинґтоном простими не будуть, Марк Карні почав обдзвонювати європейських лідерів та лідерок, щоб вивести на новий рівень канадсько-європейські взаємини. З багатьма він знайомий ще з часів, коли очолював Банк Англії. Ці приватні розмови тривали кілька місяців і весь час зводилися до одного: як би Канаді тісніше інтегруватися до європейського блоку. Wall Street Journal, покликаючись на власні джерела, обізнані зі ситуацією, пише, що Марк Карні доручив своєму спеціальному посланцю в Європі вивчити найамбітніші можливості для співпраці, які не передбачають повноцінного членства в ЄС або в його спільному ринку.
Усе скидається на те, що спершу канадський прем’єр-міністр не так, щоб аж дуже отримував активну підтримку від європейців. Мовляв, ну куди ти так спішиш? Та якось воно буде. Але потім стається дві події, які змусили багатьох європейських лідерів та лідерок перейнятися логікою та відчуттям нагальності, які транслював Марк Карні. Ґеймчейнджером стали дедалі агресивніша риторика Трампа щодо Гренландії та війна з Іраном. І до літа канадські та європейські чиновники прискорили усі свої обговорення, використовуючи дедалі більше неформальних дипломатичних каналів. Напередодні зустрічі лідерів G7 у французькому Евіані Карні зустрівся з Макроном у Парижі, і французькі чиновники були приголомшені тим, наскільки швидко канадці хотіли рухатися вперед. Але така енергія не повинна дивувати, адже вже в перші дні після того, як Карні став прем’єр-міністром, його команда почала аналізувати угоди між Сполученим Королівством, Норвегією, Швейцарією, які не є членами Європейського Союзу, і, власне, самим ЄС. Канадці склали список із 36 функцій, які сторони виконують одна для одної, і відзначили ті категорії, де Європа та Канада могли б розширити співпрацю. Потім завдяки розмовам з європейськими лідерами та лідерками Карні напрацьовував конкретні пропозиції щодо поглиблення зв’язків, і його ідеї суттєво випереджали бачення більшості європейських посадовців.
Зрештою, все призвело до ідеї асоційованого членства. Як саме воно виглядатиме, ще точно невідомо, оскільки технічні групи наразі продовжують напрацьовувати деталі. Узагалі навіть категорії “асоційоване членство” в засадничих документах ЄС немає. Жодній іншій країні такого статусу раніше не пропонували. На початку цього року канцлер Німеччини Фрідріх Мерц висував ідею асоційованого членства для України. Він бачив це проміжним кроком до вступу в ЄС, але інші держави-учасниці цю пропозицію відхилили.
Повертаючись до Канади, то те, як Марк Карні фактично відразу після призначення почав налагоджувати зв’язки з ЄС, є доволі природним: політик навчався в Європі, у Сполученому Королівстві він зустрів свою дружину, сім років очолював Банк Англії. Цікавий факт: багато геополітичних ідей, які реалізовує уряд Карні, народжуються на книжковому клубі. Ні, Марк Карні не має книжкового клубу, як Дуа Ліпи, але коло його найближчих радників та однодумців регулярно збирається в Оттаві, щоб обговорити книги. Зазвичай це щось не дуже велике за обсягом, бо на більше часу бракує, але саме із цих неформальних зустрічей прем’єр-міністр отримував поради та ідеї щодо зближення Канади з ЄС. Багато учасників клубу здобували освіту в Європі. Ось така от дарк академія, солодашко.
Але для Канади, чиї найстарші громадяни ще пам’ятають час, коли вони були британськими підданими, розворот до Європи також не є чимось нечуваним. До Другої світової війни саме з Європою канадці торгували найбільше. Це вже після війни Канада увійшла в новий світовий порядок глобальної торгівлі, який сформувався навколо економічної потужності Сполучених Штатів. Європейські країни тоді зосередилися на відбудові своїх зруйнованих економік і втрачали віддалені території, тож канадський бізнес піддався впливу динамічної споживчої культури і долара та переорієнтувався на південного сусіда. Уже до 1950 року 65% канадського експорту йшло до США, і лише 15% — до Сполученого Королівства.
Якщо попередні покоління канадської еліти навчалися у британських коледжах, то у середині 20 століття центром освіти для молоді стали американські університети.
Зв’язки Канади з Європою ще більше ослабли з приходом нового тисячоліття, найбільше на це вплинула хвиля нових іммігрантів з Азії та країн Карибського басейну. А потім стається криза 2008 року. Марк Карні, який тоді очолював Центральний Банк Канади, впевнився у думці, що надмірна залежність від американської економіки та американського долара є небезпечною для його країни.
У чертвер, виступаючи перед Європейським парламентом, політик зазначив, що за результатами опитувань, переважна більшість канадців підтримує тісніші зв’язки з Європою. Wall Street Journal при цьому прогнозують, що шлях до нового альянсу неминуче буде тернистим. Видання пише, що хоча наразі Марк Карні є надзвичайно популярним, щойно канадці усвідомлять реальну ціну економічної та геополітичної переорієнтації, його позиції можуть похитнутися. Які є потенційно турбулентні точки? Не варто забувати про сепаратистські настрої в Альберті та Квебеку. На такому тлі питання інтеграції ЄС і канадського суверенітету можуть легко перетворитися на поле для політичних маніпуляцій. До того ж доступ до єдиного європейського ринку означає обов’язкові фінансові внески, відкриття ринку праці для європейців та підпорядкування правилам блоку. Зрештою, Європі буде вкрай складно компенсувати Канаді втрату торгівлі зі США, адже європейська економіка зростає вдвічі повільніше за американську.
Деякі з найвисокопоставленіших європейських чиновників приватно висловлюють занепокоєння, що варто би приземлити амбіції Карні, щоб він не будував надмірних очікувань. Тут ще варто згадати, що десять європейських країн досі не ратифікували попередню торгівельну угоду з Канадою, яку уклали десять років тому. Серед європейців є також побоювання, щоб канадці їх раптом не використали як пішаків у переговорах з Вашинґтоном. Є й інші побоювання. Так звана “травма брекзиту”. Дехто у ЄС непокоїться, що після зближення з Канадою, окремі члени блоку захочуть вийти з формального членства на користь угоди “у канадському стилі”. Але є у Брюсселі й “канадооптимісти”. Вони кажуть, що Канада стане для ЄС тестом на те, чи здатна славнозвісна брюссельська бюрократія запропонувати нові, більш гнучкі умови, щоб залучати на свій бік демократії зі спільними цінностями, які шукають надійних партнерів.
Чого можна очікувати від асоційованого членства Канади в ЄС? Ми вже згадували про пріоритетні галузі співпраці. Це енергетика, штучний інтелект, критично важливі мінерали і оборона. Імовірно, із часом канадські товари, послуги та працівники з цих галузей зможуть безперешкодно переміщатися, чим розмиватимуть межі того, де закінчуються економічні кордони ЄС. На робочих групах навіть обговорюють ідею дозволити канадцям жити та працювати в Європі без віз.
Обидві сторони також обговорюють прокладання підводних кабелів, щоб з’єднати Європу та Канаду, і спільне будівництво центрів обробки даних, хмарних сховищ і нових супутникових мереж. Карні просуває ідею прокладання трубопроводів, які необхідні Канаді, щоби перенаправляти європейським союзникам газ, який зазвичай перекачується через кордон до США. Крім цього, у його баченні криголами мають прокласти арктичний шлях для експорту канадських добрив на схід через Північно-Західний прохід у Полярне море.
Також Канада та ЄС планують об’єднати свої дослідницькі інститути, щоб створити мережу, здатну конкурувати з університетською системою США. Карні також наполягає на приєднанні до європейської програми обміну студентами.
Здається, цей чоловік знає, що йому потрібно. І взагалі є відчуття, що ми мало говоримо про Марка Карні. Тепер він, імовірно, частіше з’являтиметься у “Ранковому допіо”. Зрештою, і в цьому випуску ми продовжимо про нього.
