Вибори у Швеції, ШІ в університетах, зростання в Киргизстані
____________________________________________
Sunday scaries – почуття тривоги або смутку, що виникає у неділю через усвідомлення того, що вихідні майже закінчилися. Джерело: Mariam-Webster.
Історична поразка правих у Швеції
У неділю в Швеції відбулися парламентські вибори. Увесь минулий тиждень світові медіа анонсували, що за результатами цього голосування партія із неонацистським корінням “Шведські демократи” може підтвердити свій статус політичних важковаговиків і нарешті пробитися до складу уряду. Враховуючи успіхи партії “Альтернатива для Німеччини” у Саксонії-Ангальт, здавалося, що такий сценарій буде неуникним. Але! І це хороше “але”, солодашко, оскільки, за повідомленнями шведського суспільного мовника SVT, все скидається на те, що переможний марш “Шведських демократів” до крісел у кабінеті міністрів збавляє оберти і затихає. Утім, це не означає повної зупинки. Імовірно, наразі йдеться про павзу.
Спершу проговоримо з Тобою базу. У Риксдагу, шведському парламенті, 349 місць. Їх розподіляють за системою пропорційного представництва з відкритими списками. Виборці у Швеції голосують за партійний список у своєму окрузі і можуть додатково відзначити в бюлетені прізвище кандидата чи кандидатки з цього списку, кому віддають перевагу. Після підрахунку голосів місця в парламенті спершу розподіляються між партіями пропорційно до набраних ними голосів по всій країні, себто скільки відсотків голосів партія набрала, приблизно таку ж частку із 349 місць Риксдагу вона й отримує, якщо змогла подолати чотиривідсотковий бар’єр.
Далі визначають, хто саме з партійного списку отримує мандат. Як правило, це відбувається у тому порядку, який склала сама партія, але кандидат чи кандидатка може “обійти” цей порядок, якщо набере достатньо персональних голосів виборців. 310 місць розподіляються одразу в межах 29 округів, а решта (39) — це так звані “вирівнювальні” місця, які додатково перерозподіляються по країні, щоб остаточне співвідношення мандатів максимально точно відповідало загальнонаціональному результату голосування.
До Риксдагу попереднього скликання, який обирали у 2022-му, увійшло вісім партій, і всі вони змагалися за місця у парламенті і цьогоріч. Це у нас правоцентристський блок із 4 партій: “Модерати”, “Шведські демократи”, “Християнські демократи” і “Ліберали”. 3 з них формували уряд меншості, а “Шведські демократи” до Кабміну не входили, але забезпечували йому парламентську підтримку за принципом “довіра та постачання”. Тобто голосували за бюджет і ключові рішення уряду, а натомість мали змогу активно впливати на його політику.
Лівий опозиційний блок у Риксдагу попереднього скликання також був представлений чотирма силами: соціал-демократи, Партія зелених, Ліва партія і Центристська партія, яка, однак, формально є позаблоковою.
Крім цих основних вісьмох сил, цьогоріч участь у виборах взяли також менші позапарламентські партії, які традиційно не долають виборчого бар’єру.
Якщо дивитися на попередні результати недільного голосування, то у нас складається така картина:
- на першому місці — соціал-демократи із 28% голосів;
- за ними – “Модерати”, у яких майже 20%;
- “Шведські демократи” – на третьому місці, із трохи менш як 18%;
- ліві і центристи посіли четверте та п’яте місця відповідно;
- а останні три партії, які змогли перетнути виборчий бар’єр, це християнські демократи на шостому місці, зелені – на сьомому та ліберали – на восьмому.
Оскільки за багато десятиліть жодна партія у Швеції окремо не отримувала одноосібної більшості, для тамтешньої політичної системи характерні коаліційні уряди або ж уряди, які формуються на основі угоди про підтримку від декількох партій. Саме тому про результати парламентських виборів у Швеції найчастіше говорять у розрізі блоків.
Так ось, якщо говорити про два блоки, то за результатами недільного голосування розрив між ними — мізерний. На момент запису подкасту в четвер шведській ЦВК залишалося опрацювати менше одного відсотка голосів. І різниця між лівоцентристами та правоцентристами складала лише 26 169 голосів на користь перших. Скидається на те, що місця у парламенті розділяться 175 на 174, тож лідерка соціал-демократів Магдалена Андерссон готується до складних переговорів щодо формування уряду. У стані готовності буде і чинний прем’єр-міністр Крістерссон, оскільки розриви невеликі, а між партіями на лівому фланзі спостерігають певні розбіжності у поглядах. До того ж соціал-демократи, хоч і залишаються найбільшою партією та посіли перше місце, але при цьому продемонстрували найгірший результат за більш ніж століття, тож цікаво, як це позначиться на переговорних позиціях Магдалени Андерссон. Про це ми, ймовірно, будемо говорити вже у якомусь з наступних випусків “Ранкового допіо”. Зараз ще пробіжимося по загальних тенденціях, які вияскривилися в ході цих виборів.
Найперше знову повернемося до “Шведських демократів”. Цю партію заснували в 1988 році, і з того часу на кожних парламентських виборах вона демонструвала позитивну динаміку, щоразу здобуваючи більше підтримки виборців. Недільні вибори стали першим падінням для “Шведських демократів”. 4 роки тому вони здобули 20,5% голо сів, а тепер — майже на 3% менше. Лідер цієї партії Юссі Окессон виглядав дещо приголомшеним, коли оголошував результати прихильникам, але старався зберегти обличчя і говорив, що його партія однаково залишається “переможницею”. За версією аналітиків, частина виборців “Шведських демократів” могла перейти до Модератів, також на результат могло вплинути те, що після чотирьох років тісної співпраці з урядом партія Окессона втратила імідж “антисистемної”, а явка виборців (~80%) була порівняно низькою для Швеції.
Але дуже важливо підкреслити, що попри втрату місць у парламенті, вплив “Шведських демократів” на політичний мейнстрім залишається значним: антиміграційна риторика, жорсткіший підхід до злочинності та вимога культурної асиміляції мігрантів уже стали частиною загальношведського політичного порядку денного. Зокрема саме під цим впливом шведські соціал-демократи змістилися вправо. І це насправді дуже цікава тема — як “Шведські демократи” багато в чому визначили сучасну шведську політику, але ми до неї, ймовірно, ще повернемося у вересні, можливо, у форматі “Вечірнього розе”.
Когнітивна капітуляція
Ми зараз будемо говорити про те, як ШІ впливає на нашу здатність навчатися, але спершу питання: якщо Ти зараз навчаєшся в університеті, чи є у твоєму ВНЗ розроблені правила, які регулюють використання інструментів штучного інтелекту? Бо якщо ми подивимося на західні університети, то там вже ввели або вводять такі регуляції, але кожен заклад сам обирає спосіб, у який це робити, і єдиного бачення наразі немає.
Чиказький університет, наприклад, заборонив використовувати ШІ на деяких обов’язкових курсах із соціальних наук, а юридичний факультет цього ж університету пішов ще далі і в авдиторіях для першокурсників заборонив телефони, планшети та ноутбуки.
Юридичний факультет Каліфорнійського університету в Берклі впровадив політику, яка забороняє використовувати ШІ “для концептуалізації, складання плану, написання чернетки, перевірки та редагування” робіт, що їх студенти здають для отримання оцінки.
Часто правила щодо ШІ, які вводять університети, залишають чимало простору для маневру, щоб викладачі та студенти самі знаходили межі використання штучного інтелекту. І в такому разі виникає дуже багато ситуацій, де не завжди є однозначне розуміння, як діяти. Бо якщо у ситуації, коли студент чи студентка здає завдання, повністю виконане якимось чатботом, то шахрайство тут очевидне. Але як щодо ситуацій, коли чатботи використовують, щоб редагувати написаний самостійно текст? Це більшість університетів дозволяє, але визнає, що межа між двома наведеними ситуаціями може бути вкрай тонкою.
Щоб обмежити використання ШІ, багато викладачів повернулися до того, що дають виконувати завдання на папері безпосередньо в авдиторії, або ж вимагають використовувати браузери, які обмежують зловживання чатботами. Є також програмне забезпечення, яке допомагає виявляти ШІ.
Цікавий підхід застосовує Сіднейський університет в Австралії. Частину завдань студенти цього закладу мають виконувати особисто, в контрольованих умовах, коли доступ до ШІ обмежений. Але під час виконання інших завдань вони навпаки зобов’язані використовувати штучний інтелект. Такі правила покликані працювати з дещо суперечливою реальністю, яку створює нова технологія.
З одного боку, вона суттєво змінює економіку та сферу досліджень. Нещодавно про це говорив президент Гарвардського університету. Він заявив, що невдовзі нам варто очікувати на бум досліджень, проведених за допомогою ШІ, і провідні науковці не зможуть більше не використовувати цю технологію, якщо вони хочуть бути актуальними. Тож зрозуміло, що університет хочуть готувати випускників, які відповідають такій реальності.
Але з іншого боку, є зворотний бік монети, і тут ми маємо явище, яке у звіті MIT назвали “когнітивною капітуляцією”. Звучить невесело, чи не так? Це справді доволі тривожна тенденція.
По-перше, технологія ШІ спричинила “серйозні зрушення в культурі кампусу”: студенти стають більш ізольованими, пропускають консультації у викладачів і прогулюють групові заняття. По-друге, те, про що вже кілька разів мовилося у цьому подкасті, технологія нівелює тертя, прибирає будь-які труднощі та виклики. Студенти при перших же складнощах відразу звертаються до улюбленого чатбота, і все, складнощів більше не існує. Це призводить до того, що в молодих людей формується “ілюзія навчання”, а насправді вчитися вони не вміють і жодних знань фактично не засвоюють.
Для вмотивованих студентів чатбот зі штучним інтелектом може слугувати своєрідним репетитором, який може розкласти на кроки розв’язання математичної задачі, знайти несподівані джерела для дослідницьких робіт та надати фідбек щодо написаного тексту. Проте дедалі більша кількість досліджень свідчить про шкоду ШІ.
Наприклад, нещодавно провели дослідження за участю 26 000 китайських школярів середніх класів і виявили, що впровадження ШІ у навчальний процес призвело до підвищення оцінок за домашні завдання на 18% і до зниження результатів на іспитах на 20%. Висновок полягав у тому, що швидке виконання домашніх завдань за допомогою чатботів погіршує глибше засвоєння матеріалу, яке необхідне для успішного складання іспитів, коли технології недоступні.
Інше дослідження, яке у 2025 році провів МІТ, показало, що люди, які використовували чатботи як помічників у написанні текстів, вже за кілька хвилин мали труднощі з тим, щоб згадати написане.
