Випуск №440
Навіщо MAGA прийшли у Європу? (Огляд матеріалів Financial Times)
____________________________________________
Економіка кліпів — це онлайн-економіка, побудована на створенні та поширенні коротких відеокліпів заради збільшення переглядів і заробітку.
Навіщо трампістам Європа
Минулого тижня на Financial Times вийшла серія з чотирьох матеріалів «MAGA йде по Європу». У ній аналізують, як адміністрація Трампа і рух MAGA перейшли від риторичної підтримки Європи до активного втручання в її політику, а європейські ультраправі сили одночасно використовують цю підтримку та страждають від її непередбачуваних наслідків. І сьогодні ми з Тобою розглянемо всі чотири матеріали Financial Times.
Говорячи про серію матеріалів на Financial Times, будемо рухатися за хронологією публікацій, оскільки вся серія не просто об’єднана тематично, у ній також важлива логіка розгортання теми — від загальних спостережень через конкретні приклади, як ідеологія MAGA транслюється у Європі, до наслідків дружби з трампістами.
У першій статті авторка Еммі Маккінон намагається відповісти на питання, чому маґівці взагалі взялися за Європу? Чому адміністрація Трампа публічно позиціонує себе не просто як союзника Європи, а як рятівника «західної цивілізації» від самої Європи? Найперше, що варто зауважити, що вся ця риторика сьогодні закладена в офіційні стратегічні документи США.
Пам’ятаєш, напередодні президентських виборів 2024 року ми говорили про Проєкт 2025? Це документ на 900 сторінок. Своєрідний політичний сценарій, покроковий посібник з переформатування уряду США. Його як план для наступного президента-республіканця створив консервативний аналітичний центр Heritage Foundation. 2025 — це рік початку реалізації цього сценарію, себто писали його на випадок перемоги Дональда Трампа. А він таки виграв. Президентом аналітичного центру Heritage Foundation є Кевін Робертс, і він каже, що хвилюється за Європу вже років з 20, бо вона упродовж тривалого часу «коїть цивілізаційне самогубство» через мультикультуралізм, обмеження свободи слова та втрату національного суверенітету.
Про яку ж цивілізацію йдеться? Робертс говорить про цивілізацію, якій 3500 років, а її лінії проходять через Єрусалим, Атени, Рим, Лондон і Філадельфію. Чому саме Філадельфія? Бо це місце підписання Конституції США. Європа у його картині світу є джерелом спадщини, яку тепер, на його переконання, Вашинґтон має рятувати.
Звідки стільки емоцій та місійності? Джошуа Тревіньйо, старший директор America First Policy Institute, пояснює це через категорію «моральної травми». Американські консерватори, за його словами, справді переймаються тим, що відбувається в Європі, бо бачать у ній частину себе, а у Сполученому Королівстві — взагалі своїх предків.
І ось, власне, у межах місії порятунку Джей Ді Венс, наприклад, особисто їздив агітувати за Віктора Орбана, а Держдеп виділяє ґранти європейським організаціям, які борються з «цензурою» у Європі і розвивають «цивілізаційні зв’язки» зі США. Узагалі віцепрезидент США — дуже важлива фігура у поширенні ідеології маґівців у Європі. Його виступ на Мюнхенській безпековій конференції у 2025 році — це була своєрідна програмна промова, яка визначала, яким буде підхід другої адміністрації Трампа до європейських союзників. Венс тоді виголосив зі сцени, що головна загроза Європі йде не від Росії чи Китаю, а «зсередини» через відхилення від американських цінностей щодо свободи слова. Власне, пізніше цю тезу закодували в офіційній Національній стратегії безпеки США як заклик «культивувати опір» цивілізаційному занепаду Європи.
Про Джей Ді Венса, нашого дорогого містера «диванса», ми з Тобою у «Ранковому допіо» говоримо, на жаль, часто. На відміну від згадок про Сару Роджерс, а це теж дуже важлива фігура у контексті наступу ідеології MAGA на Європу. Сара Роджерс є заступницею держсекретаря з публічної дипломатії. Financial Times називають її головною ідеологинею критики Європи в Держдепі. Сара Роджерс, з одного боку, відома, своїми різкими висловлюваннями про міграційну політику ЄС (зокрема заявою про «варварські орди ґвалтівників» у Німеччині); водночас вона мовчить про репресії у справді авторитарних режимах. Наприклад, під час свого візиту до Туркменістану вона й словом не обмовилася про утиски свободи слова. Сама Роджерс пояснює цю вибірковість тим, що рівень критики залежить від «глибини залученості» США до країни, від характеру союзницьких відносин і від «історії та траєкторії» самої країни.
Як і коли сформувалася ідеологія, яку сьогодні сповідують маґівці? Поговоримо про «американських нових правих». Це середовище think-tank-ів та інтелектуалів, яке сформувалося між двома термінами Трампа. Саме у цю чотирирічну павзу MAGA виробив свою доктрину. Цей рух є ідеологічно неоднорідним: він об’єднує правих популістів, «нацконсерваторів», постліберальних католицьких інтелектуалів, лібертаріанських техпідприємців і радикальних активістів». Окремої уваги у цьому зібранні заслуговує технологічна правиця, у якої свої прагматичні, мотиви. Ця категорія незадоволена тим, як у Європейському Союзі регулюють технологічні компанії, зокрема йдеться про штрафи за антимонопольні порушення і правила для цифрових платформ. До того ж частина з технологічної правиці сповідує ідеї «темного просвітництва». Це філософія, яка вважає демократію перешкодою технологічному прогресу й пропонує керувати державами «як корпораціями».
Те, що MAGA у своїй ідеології зображує ЄС та Єврокомісію у майже апокаліптичних термінах як «узурпаторів» національного суверенітету країн-членів блоку, фактично є дзеркальним повторенням внутрішньоамериканської ворожості руху до так званих «елітних інститутів»: університетів, медіа, судової системи.
Ось це, власне, коротко про те, як і чому MAGA прийшли рятувати Європу. Тепер можемо переходити до другого з матеріалів у серії. Він стосується партії «Альтернатива для Німеччини» (AfD).
AfD віддаляється від MAGA
Кореспондентка Financial Times у Берліні Лаура Пітель пише, що попри показову любов частини AfD до Трампа, війна в Ірані та інші односторонні дії США, як-от тарифи, погрози щодо Гренландії, затримання європейців через візові порушення, викликали розкол усередині партії й змусили її керівництво публічно дистанціюватися від надто тісних зв’язків з Вашинґтоном.
Авторка описує сцену, коли на закритій зустрічі в Бундестазі більше сотні депутатів «Альтернативи для Німеччини» аплодували виступу маловідомого республіканського активіста Стефано Форте (він — президент New York Young Republican Club). За всім цим мовчки спостерігав Бенедикт Кайзер. Хто це такий? А це, солодашко, дуже цікавий чоловік. Він — один з найвпливовіших ідеологів німецьких «нових правих» й колишній неонацист. Бенедикт Кайзер назвав прихильників MAGA у AfD «просто фанатами». Зокрема він звертає увагу на те, що це, назвімо його «промаґівським крилом» «Альтернативи для Німеччини» сприймає зі захопленням будь-що, що робить Вашинґтон. Інтервенція у Венесуелу? Браво! Погрози захопити Гренландію? Браво! Іран? Браво! Але при цьому мало хто задумується про те, а як ці вияви сили з боку адміністрації Трампа вдарять по Європі та Німеччині. Бенедикт Кайзер зізнається, що після американсько-ізраїльської атаки на Іран, він відчув особисту сатисфакцію, оскільки війна з Іраном, на його думку, довела, що ті, хто застерігали колег від надто тісного зближення з MAGA, мали рацію. До того ж після початку війни з Іраном, введення тарифів проти німецької промисловості та затримання громадян ЄС популярність Трампа у Німеччині впала.
Зрештою партійне керівництво AfD попросило своїх депутатів знизити публічну видимість контактів з американськими партнерами. За словами анонімного високопосадовця партії, контакти з ними зберігаються, але їх стало менше. Наступного року в Німеччині планують провести Конференцію консервативних політичних дій. Це такий щорічний з’їзд-ярмарок Республіканської партії США, на який приїжджають консервативні активісти, політики та інтелектуали. У Німеччині цей захід мав би відбутися вперше, і зараз щодо цього всередині «Альтернативи для Німеччини» є певні розбіжності. Зокрема, є крило, яке скептично ставиться до цієї ідеї, оскільки побоюється що складеться враження, наче партія імпортує «формат ззовні». Навіть виконання гімну США на такому заході може відштовхнути німецьких виборців, тож виникає дилема: як втримувати зв’язки з MAGA, не втративши при цьому власний електорат.
Чому взагалі «Альтернатива для Німеччини» прагне контактів із маґівцями? Ти знаєш (бо ми про це вже якось говорили), що у європейській політиці діє принцип «санітарного кордону», суть якого полягає у тому, щоб ізолювати і не допустити до влади екстремістські партії. Демократичні політичні сили домовляються не створювати коаліції та не співпрацювати з екстремістами, навіть якщо вони показують хороші результати на виборах. І ось начебто через те, що вдома AfD перебуває в ізоляції, увага з боку Республіканської партії їй дуже лестить.
Лестить настільки, що Беатрікс фон Шторх, заступниця голови партії й онука одного з міністрів Гітлера, їздила на інавгурацію Трампа і зараз тримає червону кепку MAGA на робочому столі в Бундестазі, а другий термін Трампа політикиня називає «підручником» з міграційної політики, сімейної політики й регулювання соцмереж.
Зв’язок із США дає «Альтернаві для Німеччини» й політичний захист. Коли німецька служба внутрішньої розвідки минулого року класифікувала цю політичну силу як праворадикальну організацію, відкривши шлях до можливої заборони, держсекретар Марко Рубіо назвав це «прихованою тиранією» й закликав владу переглянути рішення. Того разу це не спрацювало, але ж ми можемо припустити, що далі схожих ситуацій може ставати більше, і хтозна, як усе складеться…
Реміграція повертається
А ми з Тобою підходимо вже до третього матеріалу. Журналіст Сем Джонс нас переносить у Португалію. Ми могли б із Тобою хвилин 15 підійматися стрімкими тісними вуличками Лісабоні, поки не почули б звуки фаду, що привели б нас до маленького затишного закладу. Там би ми сіли за столик просто неба, замовили б бакаляу і келих зеленого вина, вдихнули б запах морської солі й смаженої риби, що змішується з вечірньою прохолодою, і слухали б, як голос фадісти виводить щось тужливе про saudade. Потім ми би подумали: «А зараз би ще по паштейші», і пішли би на пошуки солоденького перед сном.
Але сьогодні ми з Тобою поїдемо не в Лісабон, а трохи південніше — у Фігейра-да-Фош. І там не буде фаду і саудаде, там на нас чекає колишній «командувач прикордонної служби США» Ґреґ Бовіно, який приїхав до Португалії виступити на «Саміті реміграції».
Про реміграцію ми з Тобою також вже колись говорили, і буквально за хвилину пригадаємо, коли і в якому контексті це відбулося. Зараз про сам термін. Реміграція — це концепція, яка оригінально пропонувала депортувати з Німеччини до Північної Африки всіх шукачів притулку, іноземців з правом перебування на території країни, і всіх так званих «неасимільованих громадян», що включає громадян Німеччини з іммігрантським корінням. Тепер, як ми розуміємо, йдеться ширше про депортацію з Європи. І ось Ґреґ Бовіно вважає, що це »визначальне політичне питання нашого часу«. Він пообіцяв, що якщо реміграція запуститься у Європі, то він приїде підтримати цей процес.
Власне, у третій статті із циклу про MAGA та Європу Сем Джонс розбирається, як термін «реміграція» подолав шлях від маргінальної австрійсько-німецької ідеї до офіційної риторики Білого дому, і це, зі свого боку, надало їй нову легітимність та імпульс для повернення в Європу.
А тепер пригадаймо, коли ми раніше говорили про реміграцію. Це було майже 200 випусків тому, коли стало відомо, що у листопаді 2023 року австрійський радикальний правий активіст Мартін Селлнер на закритій зустрічі під Потсдамом презентував вузькому колу відібраних праворадикальних інфлюенсерів і політиків план реміграції, який включав, зокрема, «модульне місто» для депортованих у Північній Африці. Коли деталі цієї зустрічі стали публічними, у Німеччині розпочалися масові протести, а керівництво «Альтернативи для Німеччини» мусило дистанціюватися від учасників зустрічі. Мартіну Селлнеру навіть забороняли в’їзд до Німеччини, але згодом цю заборону скасували.
І ось Сем Джонс пише, що саме цей скандал прискорив просування ідеї реміграції в англомовному просторі. Буквально в той самий місяць, коли медіа написали про закриту зустріч під Потсдамом, Селлнера відновили у твітері, і він отримав змогу нести свої »світлі» ідеї американській авдиторії.
Але все не закінчилося соціальними мережами та подкастами. Термін «реміграція» внесли до Проєкту 2025. Про плани Трампа щодо реміграції писав Стівен Міллер, заступник керівника апарату Білого дому й радник з нацбезпеки. Після цього термін підхопили у Міністерстві внутрішньої безпеки, і зрештою вже й сам Трамп почав говорити, що «лише зворотна міграція» може вирішити ситуацію. Ну і вишенька на торті: офіційний акавнт Білого дому в X опублікував зображення Трампа з великим написом «Реміграція». Мартін Селлнер назвав це проривом.
Але не треба думати, що якщо відбувся експорт цієї ідеї з Європи до США, то у Європі про неї забули. Аж ніяк. В Італії громадянська ініціатива «Реміграція та Реконкіста» зібрала понад 150 000 підписів і змусила парламент провести дебати щодо реміграції; у Брюсселі Селлнер і нідерландська активістка Ева Владінгерброк передали 500 000 підписів для реєстрації Європейської громадянської ініціативи щодо реміграції; у Німеччині реміграція — це офіційна політика AfD, а в землі Саксонія-Анґальт місцеве керівництво обіцяє почати депортації «з першого дня» після виборів, які відбудуться у вересні.
У червні Мартін Селлнер, який активно розбудовує організаційну інфраструктуру руху за реміграцію, оголосив про створення «Інституту реміграції». Це лобістська структура для праворадикальних парламентарів, яку він порівнює з Національною стрілецькою асоціацією у США, але «для депортацій». Австрієць також розробляє CRM-софт, щоб координувати близько 100 000 активістів у всій Європі.
Ти, можливо, думаєш зараз: «А як же Марін Ле Пен? Що вона робить для реміграції?». А вона нічого не робить для реміграції, оскільки її партія не готова приймати цю риторику і з AfD вони досі не відновили контакти після того, як їхні шляхи розійшлися, коли, власне, стало відомо про ту саму таємну зустріч біля Потсдаму. Французькі та німецькі праві вочевидь мають багато розбіжностей щодо того, наскільки радикальну мову можна собі дозволити заради електоральних перспектив.
«Матрьошка» знову втручається у вибори
Ми коротко вже згадували сьогодні, що у вересні (а саме 6 вересня) в Німеччині мають відбутися вибори до земельних парламентів у Саксонії-Анґальт, Берліні та Мекленбурзі-Передній Померанії. Продовжимо про це, оскільки у кінці липня — на початку серпня дослідники дезінформації зафіксували онлайн-кампанію, яка має на меті дискредитувати окремих кандидатів й одночасно поглибити розкол між Східною і Західною Німеччиною. Цю кампанію пов’язують з російською мережею впливу «Матрьошка».
Журналіст DW Fact Check Йоша Вебер спілкувався з одним із постраждалих цієї кампанії Еріком Штером. Він — кандидат від соціалістичної Лівої партії до земельного парламенту Саксонії-Анґальт. У партійному списку Штер посідає 2 місце, тож має реальні шанси отримати мандат. І ось про кандидата в мережі почали з’являтися фейкові відео з якимись неймовірними звинуваченнями: то він убив власну бабусю заради спадку, то вбив вебкам-модель через ревнощі, то організовує підпільні ЛГБТК+ секс-вечірки в університеті, то допомагає отримувати кращі оцінки студентам із Західної Німеччини.
Поліція офіційно підтверджує, що проти чоловіка не відкривали жодного розслідування, а університет спростовує інформацію про вечірки та оцінки.
Самі фейкові відео імітують матеріали відомих німецьких медіа. І як вдалося виявити дослідникам, їх поширюють лише у будні, а на вихідних активність падає, що є типовою ознакою організованої інформаційної (чи як у цьому випадку — дезінформаційної) кампанії. Мережа впливу «Матрьошка», з якою пов’язують цю кампанію, діє з вересня 2023 року відразу на кількох платформах соціальних мереж. Раніше вона вже атакувала федеральні вибори в Німеччині, вибори в Молдові й Вірменії, і навіть Олімпійські ігри у Франції. Але цього разу є новинки. Дезінформаційна кампанія «Матрьошки» вперше цілиться в порівняно малопомітних кандидатів, а не лише у найвідоміших політиків. Зараз під удар потрапили кандидати від усіх партій, крім AfD і лівопопулістського «Альянсу Сари Ваґенкнехт».
Хто конкретно стоїть за цією кампанією, наразі невідомо, але є певні сліди, які, як Ти, мабуть, здогадуєшся, ведуть до росіян. Наприклад, один пост іспанською мовою, спрямований проти кандидатів від Вільної демократичної партії, скоротив назву партії як «SvDP». Саме так, як її би скорочували російською. Є й інші технічні та змістовні збіги, які пов’язують з російською військовою розвідкою ГРУ.
Щодо наративів кампанії, крім дискредитації окремих кандидатів та кандидаток за допомогою фейкових відео, дезінформація націлюється на поглиблення розколу між Східною і Західною Німеччиною. Так, наприклад, одне фейкове відео, замасковане під звіт Євростату, стверджує, що більшість німців, які мешкають на Заході, вважає возз’єднання 1990 року «історичною помилкою». Євростат офіційно спростував і саму статистику, і сам факт існування такого опитування. Реальні дані взагалі протилежні. Згідно з опитуванням, яке проводили минулого жовтня, 64% опитаних у Західній Німеччині задоволені станом возз’єднання. Інші фейкові пости стверджують, що східні німці зазнають системної дискримінації, що інвестиції в безпеку й інфраструктуру на сході менші, і що вже нібито є плани нового поділу Німеччини до 2030 року.
Наскільки реальним є вплив цієї кампанії, наразі важко сказати, але дослідники відзначають, що попри високі показники переглядів, залученість до такого контенту є низькою. Це видно із кількості коментарів та поширень. Частково це пояснюють модерацією: платформи Bluesky і TikTok відносно швидко видаляють подібний контент. Усе значно складніше з Х, де фейкові відео не видаляють навіть після скарг.
Про дезінформацію розповідаємо за фінансової підтримки Європейського Союзу та ERIM. Усе сказане є виключною відповідальністю Sebto Media і не обов’язково відображає позицію наших партнерів.
У «стіках» ще раз згадаємо про Німеччину. І перш ніж перейти до останніх новин на сьогодні, коротке нагадування: Твої лайки, зірочки та згадки у соціальних мережах допоможуть нам зробити так, щоб про «Ранкове допіо» дізналося більше людей.
